22.08.16 Справа № 904/5560/16
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача - Цвіркун А.А. представник за дов. №6 від 07.04.2016
від відповідача - не з'явився
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8304, 44 грн. заборгованості за теплову енергію, 1214, 75 грн. збитків від інфляції, 194, 56 грн. трьох відсотків річних та 399, 33 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 2144 від 01.09.2006 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 25.07.2016.
Ухвалою суду від 25.07.2016 розгляд справи відкладено на 22.08.2016.
22.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи, зокрема, доказів часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 4676, 33 грн.
Ухвалою суду від 22.06.2015 розгляд справи відкладено на 13.07.2015.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 50027, АДРЕСА_1, відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 06.07.2016 (арк. с. 51), оскільки поштовий конверт (арк. с. 59) з ухвалою суду, який направлявся на вищезазначену адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 22.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
01.09.2006 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 2144 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію у гарачій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.
Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці №2 відповідно до встановленого плану теплоспоживання з 01.09.2006 року по 31.12.2007 року. Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору (п. 1.3 договору).
Додатковою угодою від 05.08.2008 до договору, сторони погодили доповнити договір приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 79,5 кв. м, навантаженням на опалення - 0,0029 Гкал/час з 27.09.2007 (арк. с. 12).
Згідно п.2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.
Відповідно до п.3.1 договору, з урахуванням акту розбіжностей до договору, оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, ті іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 25-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додатково попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії споживачу.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір діє з 01 вересня 2006 року по 31 вересня 2007 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.
Тарифи теплової енергії за спірний період передбачені постановами НКРРКП України (арк. с. 18-26).
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", на виконання умов договору, у період листопад 2014 - березень 2016 здійснило поставку ФОП ОСОБА_1 теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, що підтверджується актами про початок подання теплової енергії та про припинення подачі теплової енергії, актами про зняття показників приладів обліку поставки теплової енергії, підписаними обома сторонами (арк. с. 14-17, 40-43).
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату теплової енергії за вищезазначений період на загальну суму 13304, 44 грн. (арк. с. 27-37).
Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 8304, 44 грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся до суду.
Під час розгляду судом даної справи, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої теплової енергії у розмірі 4676, 33 грн. (арк. с. 63).
Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у розмірі 3628, 11 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії та не надано доказів повної її оплати на суму 3628, 11 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 3628, 11 грн.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості поставленої теплової енергії у розмірі 4676, 33 грн., здійснену відповідачем після порушення провадження у справі (13.07.2016), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 399, 33 грн. за період з 15.12.2015 по 13.05.2016.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 3.3 договору, якщо споживач не здійснив оплату відпущеної теплової енергії у строк, встановлений п. 3.1 договору, то він несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 399, 33 грн.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 16.02.2015 по 13.05.2016 у розмірі 194, 56 грн. та інфляційні втрати за період березень 2015 - квітень 2016 у сумі 1214, 75 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 194, 56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1214, 75 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1378 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4676, 33 грн. припинити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (5000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) основний борг у сумі 3628, 11 грн., пеню у розмірі 399, 33 грн., три відсотки річних у сумі 194, 56 грн., інфляційні втрати у сумі 1214, 75 грн. та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.08.2016
Суддя В.І. Ярошенко