23 серпня 2016 року Справа № 910/8679/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого,
Владимиренко С.В.,
Картере В.І.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 04.02.2016 Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016
у справі№910/8679/15-г
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"
доПублічного акціонерного товариства "Легбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляне"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"; 3. ОСОБА_4; 4. ОСОБА_5; 5. ОСОБА_6; 6. ОСОБА_7; 7. ОСОБА_8; 8. ОСОБА_9
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФонду гарантування вкладів фізичних осіб
провизнання кредитних зобов'язань, а також договорів застави та іпотеки припиненими
за участю представників:
від позивача: Яковишин М.В., від третьої особи-2: Запорожець Т.О., від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_12,
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2016 у справі №910/8679/15-г касаційну скаргу ТОВ "Смілянський цукровий завод" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І. згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.07.2016.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.08.2016 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою суддів Плюшка І.А. та Татькова В.І.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 касаційну скаргу ТОВ "Смілянський цукровий завод" прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Владимиренко С.В., Картере В.І. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016.
1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову
ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Легбанк" про визнання зобов'язань за кредитним договором, застави та іпотеки припиненими.
Позивач послався, зокрема, на ст.601 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2016 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (судді: Власов Ю.Л. - головуючий, Корсакова Г.В., Хрипун О.О.), у справі №910/8679/15-г у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що оскільки на час звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (23.02.2015) у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, зарахування вимог банку обмежується положеннями ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказаним Законом заборонено задоволення вимог кредитора, яким є позивач, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань в період тимчасової адміністрації банку, оскільки це фактично порушить визначену спеціальним законом процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.
3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів
Не погоджуючись із рішенням та постановою, ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.601 ЦК України, ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
У скарзі вказується, що суди дійшли хибного висновку про неможливість припинити зобов'язання між сторонами у даній справі. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що припинення зобов'язання може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів відповідача.
Господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що чинне законодавство не містить категоричної заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог при тимчасовій адміністрації.
Відмова відповідача здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог порушує права позивача та положення ч.2 ст. 601 ЦК України.
4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
24.12.2010 між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Смілянський цукровий завод" укладено кредитний договір № 01/10 КЮ на викладених у договорі умовах.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 24.12.2010 між ПАТ "Легбанк" як іпотекодержателем, ТОВ "Поляне" як іпотекодавцем та ТОВ "Смілянський цукровий завод" як позичальником укладено договори іпотеки та застави. 26.12.2013 між ТОВ "Смілянський цукровий завод" як заставодавцем/позичальником та ПАТ "Легбанк" як заставодержателем укладено договір застави №03/13 КЮ.
27.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк" з 28.11.2014.
Судами встановлено, що станом на 16.02.2015 за позивачем рахувалася заборгованість перед відповідачем за кредитним договором у розмірі 33000550,34 грн., що за курсом Національного банку України складає 1113101,63 євро.
Також судами встановлено, що 16.02.2015 позивачем укладено з третіми особами 2-8 договори про відступлення права вимоги.
На підставі положень ст.ст. 512, 514 ЦК України та вказаних договорів відступлення права вимоги до ТОВ "Смілянський цукровий завод" як нового кредитора перейшло право вимоги первісних кредиторів до ПАТ "Легбанк" за договорами, зокрема, банківського рахунку, банківського вкладу та договорами про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки, на загальну суму 7228229,97 грн., 909579,36 доларів США та 97688,74 євро.
Тобто, позивач став кредитором відповідача на вказані суми грошових коштів і, при цьому позивач є боржником відповідача на підставі кредитного договору.
Також встановлено, що позивач 23.02.2015, посилаючись на ст.601 ЦК України, з метою припинення зобов'язань за кредитним договором, звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій просив зарахувати 23.02.2015 зустрічні однорідні вимоги позивача до відповідача у розмірі 35666668,80 грн., з одного боку, та вимоги відповідача до позивача у розмірі 35310226,28 грн. з іншого боку, оскільки до ТОВ "Смілянський цукровий завод" перейшло право вимоги у відповідача грошових коштів на загальну суму 3566668,80 грн.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк" надано лист-відповідь від 24.02.2015 №11-321, згідно якого заява позивача від 23.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог задоволенню не підлягає в силу припису ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
27.02.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Легбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016 включно.
5. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору
Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
За п.4 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України від 28.12.2014 №78-VIII що діє з 30.12.2014), під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
6. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав право вимоги до банку, можуть припинитись, зокрема, відповідно до ст.601 ЦК України.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 23.02.2015, тобто після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з 28.11.2014), на таке зарахування поширюються обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (див. постанову ВСУ від 16.09.2015 у справі № 6-43цс15).
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що таке зарахування зустрічних однорідних вимог призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого вказаним Законом, оскільки відповідач при зарахуванні не отримає від позивача належних за кредитним договором коштів, відповідно не зможе спрямувати їх на погашення вимог кредиторів більш ранніх черг.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для застосування ст. 601 ЦК України у даному випадку, та як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, третьої особи-2 та третьої особи на стороні відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Смілянський цукровий завод" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі №910/8679/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: С.Владимиренко
В. Картере