Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
15 серпня 2016 р. № 816/540/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тітов О.М. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України по неперерахуванню Полтавському окружному адміністративному суду (код ЄДРПОУ 35521510) коштів необхідних для проведення виплат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахування усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, індексації.
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати Полтавському окружному адміністративному суду (код ЄДРПОУ 35521510) кошти, необхідні для проведення виплат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахування усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, індексації та компенсації.
- зобов'язати Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35521510) здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, та відповідно перерахувати заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 08 вересня 2015 року з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
- стягнути з Полтавського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35521510) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
- стягнути з Полтавського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35521510) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму індексації грошових доходів за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року включно з вирахуванням проведених виплат сум індексації.
- стягнути з Полтавського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35521510) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року включно.
- зобов'язати відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року передано адміністративну справу №816/540/16 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1, наказом Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року № 11/12 переведений на посаду секретаря судового засідання відділу організаційного забезпечення, аналітично - статистичної роботи та контролю Полтавського окружного адміністративного суду.
Згідно із штатним розписом Полтавського окружного адміністративного суду на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад секретаря судового засідання відділу організаційного забезпечення, аналітично - статистичної роботи та контролю складав 1218,00 грн., виходячи з якого ОСОБА_2 відповідачами у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.
Позивач стверджує, що 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України “Про прокуратуру”, згідно якого визначено розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада котрого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Відповідачі, у вищевказаний період, нараховували позивачу оклад виходячи з мінімальної заробітної плати в Україні у розмірі 1218,00 грн. Позивач звернувся до відповідачів з вимогою щодо перерахунку заробітної плати у відповідності до вищезазначеного Закону, проте, отримав відмову у проведенні такого розрахунку, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Позивач вважає, що, така позиція відповідачів суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні у справі "Сук проти України" від 10 березня2011 року та в рішенні у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року, відмова у виплатах, з причини відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення - становить втручання у право за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Вважає, що відповідачі неправомірно не нараховували та не виплатили заробітну плату за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 року по 08.09. 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". Також вважає, що при перерахунку йому заробітної плати слід виходити з підвищеного розміру посадового окладу, а розмір інших доплат, надбавок і премій, які входять до структури заробітної плати, визначити в межах затвердженого фонду оплати праці.
Крім того позивач зазначив, що претендує на суму невиплаченої заробітної плати індексацію та виплатити її.
Позивач у судове засідання не прибув, уповноваженого представника до суду не направив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, разом з позовними вимогами зазначив клопотання розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача - Державної судової адміністрації України, у судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства.
У письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що діючим законодавством дійсно закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Однак, законодавчого механізму реалізації даного права немає, так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Державною судовою адміністрацією України та її територіальними органами здійснюється управління бюджетними асигнуваннями та реалізуються будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, але на даний час, відповідних призначень немає. У відповідача не має юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Окрім того, на думку відповідача, вирішення спірного питання позивача виходить за межі компетенції відповідача, так як, передусім, потребує законодавчого врегулювання. Дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку заробітної плати свідчать про неможливість реалізації такого права на даний час, у зв'язку з відсутністю правового механізму, а не про позбавлення такого права. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача - Полтавського окружного адміністративного суду, у судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства.
У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що станом на час набрання чинності абз. 2 ч.1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", на розрахункові рахунки Полтавського окружного адміністративного суду Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником державних коштів, не перераховано додаткових грошових коштів для сплати підвищеного розміру посадового окладу, встановленого вищевказаними законодавчими актами. Як стверджує представник Полтавського окружного адміністративного суду, Полтавським окружним адміністративним судом розрахунок заробітної плати здійснювався в межах затвердженого фонду оплати праці, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року та кошторису Полтавського окружного адміністративного суду на 2014 рік та 2015 рік, у зв'язку з чим просив суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Оскільки визначене ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, наказом Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року № 11/12 переведений на посаду секретаря судового засідання відділу організаційного забезпечення, аналітично - статистичної роботи та контролю Полтавського окружного адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Як визначено статтею 146 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Суд зазначає, що вимоги позивача щодо перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки положення частини другої статті 19 Конституції України вимагають від суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Приписами частини другої статті 145 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.
Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 27.11.2008 року № 26-рп/2008, Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, Конституційний Суд України зазначає, що в аспекті положення частини третьої статті 95 Конституції України “держава прагне до збалансованості бюджету України” у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, статті 95 Конституції України, в Рішенні від 25.01.2012 № З-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України “Про оплату праці”, умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 13 Закону України “Про оплату праці”, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” (в редакції від 22.10.2014), затверджено схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України № 1697-УІІ від 14.10.2014 “Про прокуратуру”, внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, що полягали в доповненні вищезгаданої норми абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
При цьому, підпунктом 2 пункту 13 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України “Про прокуратуру”, Кабінету Міністрів України було доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, що не було виконано Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2015 року, відповідно до абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” (зі змінами, внесеними Законом від 02.03.15 № 217-VIII, які набули чинності 13.03.2015 року), норми і положення частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Із прийняттям Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, який набрав чинності 28.03.2015 року, абзацом другим частини першої статті 147 Закон України “Про судоустрій і статус суддів” повернуто передбачену визначеними змінами Закону України “Про прокуратуру” норму.
Водночас, підпунктом 2 пункту 13 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” Кабінету Міністрів України встановлено тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом України.
Суд зазначає, що Урядом України з метою приведення у відповідність до Закону України “Про прокуратуру” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” у визначений законами строк внесено не було.
Кабінет Міністрів України постановою від 02.09.2015 року № 644 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” вніс зміни до додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 року № 268, та виклав у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50- відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у розмірах без 50-відсоткового зменшення; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Таким чином, підставою для відмови у здійсненні нарахування та виплати заробітної плати у розмірі заявленого позивачем вимог є відсутність бюджетного фінансування та механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу.
Наведені положення дають підстави для висновку, що Державна судова адміністрація не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі. З огляду на те, що у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України були змінені та застосовувались з урахуванням 50-відсоткового зменшення, суд вважає, що відповідач не допустив бездіяльності, діяв на підставі та в межах, що передбачених Конституцією та Законами України.
Аналогічна думка висловлена в рішеннях Верховного Суду України від 12.07.2016 року по справі № 21-1726а16, від 13.07.2016 року у справах № 21-1488а16, № 21-1888а16.
Верховним Судом України встановлено, що управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу у спірному періоді нараховувалась відповідачами у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням відсутності бюджетного фінансування та механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу, підстави для стягнення сум індексації грошових доходів та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні. Відтак, у задоволені позову в цій частині також слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії не обґрунтовані, правомірність їх не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Тітов О.М.