Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
29 липня 2016 р. № 820/11854/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей виконкому Люботинської міської ради
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини № 78 від 13 травня 2011 р. шляхом виключення відомостей про ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, як батька, з актового запису № 78 від 13 травня 2011 року про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у неї - ОСОБА_1, був рідний брат ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Після його смерті відкрилась спадщина. Позивач вважає, що так як її брат не був одружений та не мав дітей, єдиною спадкоємицею першої черги за законом після його смерті в розумінні ст. ст. 1261, 1262 ЦК України є його рідна сестра ОСОБА_6 Однак, восени 2013 року при оформленні спадкових прав їй стало відомо, що до нотаріальної контори звернулась з заявою про прийняття спадщини в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, яка стверджує, що батьком її сина ОСОБА_4 є померлий ОСОБА_3.
Так, ОСОБА_1 до Дергачівського районного суду Харківської області була направлена позовна заява про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2014 року, яке видано на ім'я малолітнього ОСОБА_4"; на житловий будинок № 12, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Під час розгляду справи до Дергачівського районного суду Харківської області надійшли документи від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, на підставі яких 12 грудня 2014 року на ім'я малолітнього ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок № 12, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Серед наданих нотаріусом документів була копія актового запису № 78 від 13.05.2011р. про народження ОСОБА_4, який народився 16 квітня 2011 року, матір'ю якого зазначена ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а батьком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 Актовий запис внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 13.05.2011р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області.
На думку позивача, дії відповідача про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини № 78 від 13.05.2011р. незаконними.
Позивач - ОСОБА_1, у судове засідання не прибула, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 157).
29.07.2016 представником позивача через канцелярію суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 159).
Відповідач - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області в судове засідання уповноваженого представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 158).
У письмових заперечення зазначив, що проведеною перевіркою за обліковими даними відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 78 від 05 травня 2011 року складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстрація народження ОСОБА_4 була проведена на підставі статті 126 Сімейного кодексу України згідно якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Та у відповідності з пунктом 19 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) зі змінами, якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини.
Таким чином, на думку представника відповідача, дії щодо проведення державної реєстрації народження ОСОБА_4 здійснені в порядку чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у позовних вимогах відмовити в повному обсязі. Крім того, зазначив, що розгляд справи проводити без участі представника відділу (а.с. 122).
Третя особа - ОСОБА_2, у судове засідання не прибула, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 156).
29.07.2016 року третьою особою - ОСОБА_2 через канцелярію суду надано заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 160).
Третя особа - Служба у справах дітей виконкому Люботинської міської ради, у судове засідання уповноваженого представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 155).
01.08.2016 представником третьої особи - Служби у справах дітей виконкому Люботинської міської ради поштою надіслано заяву про розгляд справи за відсутності представника служби, за наявними у справі документами, відповідно до чинного законодавства (а.с. 161-162).
Оскільки визначене ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 3 Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" визначено, що правову основу діяльності органів реєстрації актів громадянського стану визначають Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України.
Відповідно до ч.1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" №2398-VІ від 01.07.2010 року, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
До завдань відповідачів, як органів реєстрації актів громадянського стану, ст.5 означеного закону віднесено:
- забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів громадянського стану;
- внесення до актових записів необхідних змін, доповнень та виправлень;
- поновлення втрачених та анулювання повторно складених актових записів;
- видача громадянам свідоцтв про реєстрацію;
- збереження архівного фонду.
Частиною 1 статті 9 Закону передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті».
Згідно ч. 3 статті 9 Закону, актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року (надалі - «Правила»).
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 мала брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.
Як стверджує позивач, восени 2013 року, під час оформлення, спадкових прав їй стало відомо, що до нотаріальної контори звернулась з заявою про прийняття спадщини в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, яка стверджує, що батьком її сина ОСОБА_4 є померлий ОСОБА_3.
Згодом, як зазначає позивач, до Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 направлена позовна заява про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2014 о на їм я малолітнього ОСОБА_4, на житловий будинок № 12, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Під час розгляду справи у Дергачівському районному суді Харківської області надійшли документи від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, на підставі яких 12 грудня 2014 року, на ім'я малолітнього ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок № 12, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Серед наданих нотаріусом документів була копія актового запису № 78 від 13.05.2011р. про народження ОСОБА_4, який народився 16 квітня 2011 року, матір'ю якого зазначена ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а батьком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3
Судом встановлено, що актовий запис внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 13.05.2011р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, з якого вбачається, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5, а мати ОСОБА_2. Крім того, в розділі 20 зазначено, що мати дитини перебуває у шлюбі з громадянином ОСОБА_7, який не є батьком ОСОБА_4 (а.с. 15).
Позивач вважає, що дії Відповідача про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини № 78 від 13.05.2011р. незаконними. що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір суд відзначає наступне .
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч.1 ст.9); державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч.2 ст.9); актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану (ч.3 ст.9).
За правилами, визначеними п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", актовий запис цивільного стану анулюється на підставі: рішення суду.
Відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з пунктом 19 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини (додаток 4), а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства. У цьому разі державна реєстрація народження проводиться у порядку, передбаченому абзацом четвертим пункту 17 цієї глави.
Про подану заяву робиться такий запис у графі "Для відміток" актового запису про народження: "Мати дитини перебуває у шлюбі з ... (прізвище, власне ім'я, по батькові), який згідно із спільною заявою подружжя не є батьком цієї дитини", і обоє з подружжя розписуються в цій графі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно не перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_5, а згідно актового запису про шлюб № 201, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області перебуває у шлюбі з громадянином ОСОБА_7, який згідно зі спільною заявою подружжя від 13.05.2011 року не є батьком дитини (а.с. 53).
Так, на вимогу пункту 19 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено спільну заяву матері і батька дитини про визнання батьківства від 13 травня 2011 року за Вх. № 14/03-25, в якій зазначено, що ОСОБА_5 визнає себе батьком ОСОБА_4 (а.с. 56).
Даний факт є беззаперечним доказом того, що інформація вказана в згаданому вище Актовому записі відповідає дійсності.
Крім того, суд звертає увагу, що 13.05.2011 року ОСОБА_5 зроблений особистий підпис у Книзі обліку оприбуткування й витрачання бланків свідоцтв про народження 03-40 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції про отримання свідоцтва про народження ОСОБА_4 богдановича (а.с. 54-55).
Отже, вказані документи також підтверджують, що померлий - ОСОБА_5 насправді є батьком ОСОБА_4.
Враховуючи, що мати дитини ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_7, який не є батьком ОСОБА_4, відділом була здійсненна державна реєстрація народження ОСОБА_4 на підставі ст. 126 Сімейного кодексу України, оскільки була наявна спільна заяви померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо визнання батьківства.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини № 78 від 13 травня 2011 р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірні, оскільки вчиненні у відповідності до ст. 126 Сімейного кодексу України та абз. 4 пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Проаналізувавши зміст наведеної норми кодексу, суд доходить висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає наявне у особи право або охоронюваний законом інтерес в разі їх (слід розуміти - права чи інтересу) порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідач є суб'єктом владних повноважень за змістом статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області, треті особи: ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, Служба у справах дітей виконкому Люботинської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні діх - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко