Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
18 серпня 2016 р. № 820/2689/16
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
суддів - Панченко О.В., Спірідонова М.О.
за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування рішень,
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому з урахування уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним висновок Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 29.12.2015 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- скасувати пункт 9 (підпункти 9.1-9.3) наказу Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 08.02.2016 року що стосується громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, оскаржувані рішення відповідача суперечать законодавству України, чим порушуються його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі а просила їх задовольнити.
Представник відповідача - Державної міграційної служби України Коваленко Л.І. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що в даному випадку зазначений орган міграційної служби діяв у відповідності до вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідач-2, який належним чином, згідно до ст. 35 КАСУ, повідомлений про судовий розгляд справи, в судове засідання не прибув без повідомлення про причини неприбуття, заперечень проти позову не направив.
Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача-2 на підставі наявних у ній доказів, відповідно до вимог ст. 128 КАСУ.
Заслухавши представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка В'єтнаму, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області на підставі Закону України "Про імміграцію" їй був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12.05.2003 року.
В 2006 році вона прибула до м. Харків та зареєструвала місце проживання.
Як свідчать докази у справі, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 р. у справі № 820/8687/15 за позовом громадянки В'єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ГУ ДМС України в Харківський області, яка набрала законної сили, суд постановив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо не розгляду у встановлені законодавством строки заяви ОСОБА_6 від 17.08.2015 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_6 від 17.08.2015 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку;
- встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 по адміністративній справі № 820/8687/15;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 по адміністративній справі № 820/8687/15 протягом 7 (семи) робочих днів з дня набрання постановою законної сили.
На підставі викладеного, 07.04.2016 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківський області с заявою про виконання рішення суду, в якій просив негайно виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду року № 820/8687/15 від 05.01 2016 року.
14.04.2016 року ГУ ДМС України в Харківський області надав позивачу письмову відповідь № 04/1-6376 від 14.04.2016 року, згідно якої повідомив, що звернення про виконання рішення суду щодо громадянки СРВ ОСОБА_6 було розглянуто.
Згідно обліків ГУ ДМС України в Харківський області значиться громадянка СРВ ОСОБА_6, якій рішенням ДМС України було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні.
Таким рішенням є наказ Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 08.02.2016 року, згідно з яким - пункт 9 (підпункти 9.1-9.3) скасувано повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 12.05.2013 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про визнано недійсною видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1 від 12.05.2003 р., та такою, що підлягає вилученню.
Підставою для прийняття цього рішення послугував висновок Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 29.12.2015 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
при вирішенні даного спору враховує наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, видача посвідки на постійне проживання позивачу здійснювалась відповідно до абз.3 п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначені підстави для видачі посвідки на постійне проживання були самостійно визнані органом міграційної служби та зазначені в оскаржуваному висновку.
Під час видачі посвідки позивачеві на постійне проживання в Україні останній керувався зазначеними положеннями Закону України "Про імміграцію" та визнав позивача таким, що має дозвіл на імміграцію.
З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання, не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Відповідачами у справі зазначені обставини не наводяться і документально не підтверджуються.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Згідно п.18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".
Так, згідно п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію. А відтак, позивач отримав посвідку на постійне проживання в межах законодавства.
Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
При цьому відповідачами не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а "інших випадків", зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавство не було передбачено. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абз.3 п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".
При розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, суд також вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для встановлення його правового статусу.
Так, відповідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач-1 не надав таких доказів на підтвердження законності свого рішення, а тому воно не може вважатися правомірним.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв"язку з чим його оскаржуване рішення є неправомірним, а тому маються підстави для задоволення адміністративного позову шляхом його скасування, що відповідає принципу повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про які він просить, згідно до положень ст. 11 КАСУ.
Щодо решти позовних вимог, то вони є недоведеними, оскільки в даному випадку оскаржуваний висновок не є рішенням суб"єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАСУ, а є результатом проведеної перевірки органом міграційної служби, який є підставою для прийняття центральним органом влади рішення, яке тягне за собою юридичні наслідки для особи, інтересів якої він стосується, у зв'язку з чим не потребують судового захисту у відповідності до вимог ст. 2 КАСУ та задоволенню не підлягають.
Згідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної міграційної служби України у формі наказу "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 08.02.2016 року щодо пункту 9 (підпункти 9.1-9.3) про скасування повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 12.05.2013 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про визнання недійсною видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1 від 12.05.2003 р., та такою, що підлягає вилученню.
Щодо решти позовних вимог в задоволенні - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 23.08.2016 року.
Головуючий - суддя Самойлова В.В.
Судді Панченко О.В.
Спірідонов М.О.