Справа № 815/4129/16
22 серпня 2016 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2, в якому позивач просить зобов'язати відповідача включити його вимоги, як кредитора до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором №328823/114818/5-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» у доларах США від 08.01.2015 року зі сплатою відсотків, залишку на поточних рахунках.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його рахунку станом на 22.02.2016 року наявний залишок суми депозиту, якій йому не був повернутий у зв'язку з ліквідацією банку. Він звернувся до в.о. управляючого Філією «Одеське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з кредиторськими вимогами про включення його в реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та отримав відповідь 18.03.2016 року про те, що у зв'язку з несвоєчасною подачею заяви про кредиторські вимоги до банку його кредиторські вимоги не внесені до реєстру та вважаються погашеними. З даною відмовою він не згодний.
Дослідивши позовну заяву позивача та надані ним документи, суд вважає, що у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства необхідно відмовити на підставі ст.109 КАС України, виходячи з наступного.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.
Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Частиною2 ст.2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.12 ГПК України справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.
Статтею 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки та банківську діяльність»; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Законом України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Тобто процедура припинення банку регламентована двома Законами. При спірних правовідносинах, які виникають під час ліквідації банків, повинні враховуватися норми та особливості застосування цих Законів.
Статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно зі ст.2 Закону: - вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; - кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно доч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно зі ст.45 Закону встановлена черговість вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, які спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. Зокрема, у 4 черзі знаходяться вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
Таким чином, спори фізичних осіб (вкладників) з Фондом та Уповноваженими особами Фонду як суб'єктами владних повноважень можуть виникати з приводу виплати коштів у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами, а також з приводу включення у список кредиторів та погашення вимог за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
Суд вважає, що спори вкладників з фондом або Уповноваженою особою Фонду з приводу включення у список кредиторів та погашення вимог за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку є спорами пов'язаними з процедурою ліквідації банку, а тому не підсутні адміністративному суду, повинні розглядадись в порядку господарського процесуального законодавства.
Висновок суду ґрунтується також на наступному.
Відповідно до приписів ст.244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що міститьзазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 року по справі позовом УПФ України у Васильківському районі Дніпропетровської області до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, зазначено, що виходячи із системного аналізу ст.2 Закону україни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення статті 12 Господарського процессуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, спір позивача по даній справі з Уповноваженою особою не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, |шлюб| |перебува|позовниця, позивакеруючись ст.109 КАС| України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства за його позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2про зобов'язання включити його вимоги як кредитора до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Роз'яснити, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду у господарському суді у порядку господарського процесуального законодавства.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Суддя Катаєва Е.В.