Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
29 липня 2016 р. № 820/3493/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання бездіяльності незаконною,-
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області незаконною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №33410750 про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь фізичних та юридичних осіб боргу. До складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження №50781921, яке відкрите на підставі наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/363/16 про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість з із заробітної плати в сумі 8861,64 грн. На думку позивача, державний виконавець не вчиняє жодних дій щодо стягнення з боржника коштів, чим порушує права та законні інтереси ОСОБА_1
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. (а.с.40).
Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов (а.с.29-31, 41-44) зазначив, що позовні вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, оскільки державний виконавець при вчиненні виконавчих дій керувався положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. На теперішній час вжитими державним виконавцем заходами примусового виконання з рахунків боржника стягнуто 1669283,74 грн., в тому числі й кошти відповідно до наказу Господарського суду Харківської області по справі №922/363/16, які перераховані на рахунок стягувача - ОСОБА_1 Виконавче провадження №50781921 виведено із зведеного виконавчого провадження та 26.07.2016 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
Державний виконавець Бойченко В.В. прибув у судове засідання, просив розглядати справу в порядку письмового провадження та просив прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки судом добуті докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства в силу імперативних приписів процесуального закону залишається незмінним при вирішенні будь-якого адміністративного спору, то справа підлягає вирішенню на підставі наявних документів.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), котрі відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
З аналізу викладених вище норм права, суд приходить висновку, що виконавче провадження являє собою сукупність дій державного виконавця, спрямованих на примусове виконання визначених законом виконавчих документів. Суд зазначає, що державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання, крім іншого, виконавчих листів, що видаються судами.
Вимоги до виконавчого документа встановлені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Підстави для відкриття виконавчого провадження перелічені в ст. 19 Закону.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 08.04.2016 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50781921 по примусовому виконанню наказу по справі №922/363/16 виданого 15.03.2016 року Господарським судом Харківської області про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з липня по грудень 2015 року в сумі 8861,64 грн. (а.с.45, 46).
Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 12.04.2016 року виконавче провадження №50781921 було передано до відділу примусового виконання рішень. (а.с.47-50).
17.05.2016 року виконавче провадження №50781921 прийнято до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та передано для подальшого виконання державному виконавцю Бойченко В.В. (а.с.52-53, 54).
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області були винесені постанови про прийняття виконавчих проваджень, які були передані до відділу та сформовано зведене виконавче провадження ЗВП№33410750 про стягнення заборгованості з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Перевіряючи на відповідність закону вказаних вище рішень та дій суб'єкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.
Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що порядок дій державного виконавця під час вирішення питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання унормований ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, за приписами ч. 1 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 33 Закону встановлено, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Пунктом 3.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 передбачено, що У разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.
Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.
Судом встановлено, що державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП№33410750, сформована облікова картка зведеного провадження яка направлена для проведення звірки з боржником. Після проведення звірки з боржником облікова картка була відкоректована. (а.с.67-72).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження від 20.07.2016 року сума боргу за наказом Господарського суду Харківської області по справі №922/363/16 виданого 15.03.2016 року перераховано на рахунок стягувача, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстром платіжних вимог №33410750 від 13.07.2016 р. (а.с.73), платіжної вимоги №33410750 від 15.07.2016 р. (а.с.74) та платіжним дорученням №531 від 21.07.2016 року на суму 8861,64 грн. (а.с.75).
26.07.2016 року державним виконавцем виконавче провадження №50781921 виведено із зведеного виконавчого провадження №№33410750 та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду. (а.с.76, 77).
Враховуючи вищенаведене, перевіривши обґрунтованість фактичних та юридичних мотивів, при вчиненні суб'єктом владних повноважень виконавчих дій, суд не знаходить підстав для висновку про допущення державним виконавцем бездіяльності.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими по справі доказами, суд наголошує, що дії відповідача по вчиненню виконавчих дій були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом, і жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових відносинах.
За таких підстав, у задоволенні позову щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області слід відмовити.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності незаконною - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко