15 серпня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/1193/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Вороненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області (надалі також відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі - ГУДКС України у Полтавській області) про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з 01.07.2015 відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен обчислюватися у розмірі 10 мінімальних заробітних плат із застосуванням відповідного коефіцієнту, в залежності від займаної посади, на який позивач, як працівник органів прокуратури, мав право.
У судовому засіданні позивач разом з представником позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пояснював, що позивачу прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалася, виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763. Вказував на те, що прокуратура області не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
Представник третьої особи надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Позивач з 29.07.2011 працював в органах прокуратури, 10.10.2013 переведений на посаду прокурора Лубенської міжрайонної прокуратури Полтавської області /а.с. 46/, а з 11.11.2013 - на посаду старшого прокурора цієї ж прокуратури /а.с. 47/.
Наказом від 14.12.2015 №765к позивач призначений прокурором Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області з 15.12.2015 /а.с. 48/, а наказом від 14.04.2016 №218к - звільнений з органів прокуратури за власним бажанням /а.с. 49/.
Як підтверджено залученими до матеріалів справи розрахунковими листами /а.с. 40-43/, позивачу за період з липня по грудень 2015 року заробітна плата нарахована виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763.
Проте, на думку позивача, заробітна плата за період з 15.07.2015 по 15.12.2015 мала бути нарахована відповідачем виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Стаття 13 Закону України "Про оплату праці" визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини третьої статті 81 названого Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Отже Законом України "Про прокуратуру" законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Проте, відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Кабінетом Міністрів України вимоги зазначеної норми не виконані.
Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури".
Отже, у період з набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" (в частині розміру заробітної плати - 15.07.2015) до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (15.12.2015), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
При цьому, відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Суханов та Ільченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
У Рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України вказав, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
За приписами статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України, окрім іншого, належить прийняття законів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі відсутності у держави в особі її уповноважених органів механізму реалізації певного положення закону таке положення може бути скасоване, змінене або відтерміноване щодо часу набрання ним чинності, однак, лише шляхом прийняття відповідного закону Верховною Радою України.
Оскільки у спірних відносинах вищенаведені положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" залишались чинними з моменту введення їх в дію, жодні підстави для відтермінування їх реалізації не можуть бути визнані судом прийнятними.
Таким чином, позивач має право на перерахунок заробітної плати за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а відтак, позов в даній частині належить задовольнити.
З 15.12.2015 спірні питання урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", а тому в цій частині у задоволенні позову належить відмовити.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Оскільки позивачем не заявлено та, як наслідок, судом не вирішено вимоги про стягнення з відповідача конкретних сум заробітної плати, підстави для допуску постанови суду до негайного виконання, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Прокуратуру Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2016 року.
Суддя С.С. Бойко