19 липня 2016 року 382/578/16-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулись до суду з позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач або ГУ Держгеокадастру у Київській області). В позовній заяві позивачи просять суд: 1) визнати протиправними відмови Головного управління Держземагентства у Київській області від 24.03.2016 №М-4967/0-4013/6-16 та №М-4968/0-4012/6-16 щодо клопотання позивачів від 24.02.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; 2) зобов'язати Головне управління Держземагентства у Київській області вчинити дії щодо повторного розгляду клопотань: ОСОБА_1 від 24.02.2016 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; ОСОБА_2 від 24.02.2016 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі звернувшись до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, отримали від останнього листи, відповідно до яких повернуто матеріали без прийняття відповідних рішень. В листах міститься вимога про долучення в обов'язковому порядку довідки Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області про приналежність земельної ділянки до земель пайового фонду та чи не виділялася дана земельна ділянка як частка (пай) громадянам України. Вказані дії ГУ Держгеокадастру у Київській області позивач вважає протиправними, та такими, що суперечать ст.118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 19 липня 2016 року о 15 год 30 хв., у зв'язку з чим вжито заходи для належного повідомлення сторін про дату час та місце судового засідання.
Представник позивачів у судове засідання не прибув, подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі позивачів та їх представника в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, будь-яких документально підтверджених доказів поважності причин відсутності у судовому засіданні відповідачем не надано, своїми правами на подання заперечення проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_2 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотаннями про надання дозволу розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
29.12.2015 Головне управління Держгеокадастру у Київській області, листом №М-2211/0-2217/42-15, відмовило позивачу 2 в задоволенні клопотання від 30.11.2015 посилаючись на те, що в поданому разом з клопотанням графічний матеріал із зазначенням бажаної до відведення земельної ділянки має значні розбіжності в частині визначення орієнтовної площі (а.с.4).
Листом від 16.02.2016 №М-1088/0-2103/6-16 ГУ Держгеокадастру у Київській області відмовило позивачу 2 в задоволенні клопотання, у зв'язку з тим, що поданий разом із клопотанням графічний матеріал містить розбіжності, а саме на даних матеріалах позначено різне місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки (а.с.6).
Листом 24.03.2016 №М-4967/0-4013/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовило позивачу 1 в задоволенні клопотання посилаючись на те, що вказана в клопотанні земельна ділянка площею 2,0000 га розташована на землях Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, що може бути розпайована у встановленому порядку згідно Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 06.06.2003, а отже, позивач 2 разом з пакетом документів до клопотання, повинен надати довідку сільської ради, про приналежність земельної ділянки до земель пайового фонду та чи не виділялася дана земельна ділянка як частка (пай) громадянам України.
ОСОБА_1 також неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотаннями про надання дозволу розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
Проте, 30.12.2015 ГУ Держгеокадастру у Київській області листом №М-2255/0-2334/42-15 відмовило позивачу 1 в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що графічний матеріал, поданий разом із відповідним клопотанням із зазначенням бажаної до відведення земельної ділянки має значні розбіжності в частині визначення орієнтовної площі (а.с.5).
Листом від 15.02.2016 №М-1087/0-2013/6-16 ГУ Держгеокадастру у Київській області відмовило позивачу 1 в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що з поданих разом із відповідним клопотанням графічних матеріалів вбачається, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту (а.с. 7).
Листом від 24.03.2016 №М-4968/0-4012/6-16 відповідачем відмовено позивачу 1 в задоволенні клопотання посилаючись на те, що вказана в клопотанні земельна ділянка площею 2,0000 га розташована на землях Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, що може бути розпайована у встановленому порядку згідно Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 06.06.2003, а отже, позивач 1 разом з пакетом документів до клопотання, повинен надати довідку сільської ради, про приналежність земельної ділянки до земель пайового фонду та чи не виділялася дана земельна ділянка як частка (пай) громадянам України.
Надаючи правову оцінку діям Головного управління Держгеокадастру у Київській області, суд виходить з наступного.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14 Конституції України).
Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Окремі закони також передбачають загальний обов'язок виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва відповідним громадянам України.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.20 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надається гарантована державою пільга: обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими Радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.
Згідно із частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).
Відповідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини 7 статті 118 ЗК України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України). Отже, законом передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні такого дозволу повинна бути мотивована.
Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, як видно із наведених вище положень Земельного кодексу України, не ґрунтується на нормах кодексу, а тому є протиправною.
Слід зазначити, що матеріали справи свідчать, що позивач додав до своєї заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою графічні матеріали, як це передбачено ч. 6 ст. 118 ЗК України. Відповідно до вказаної статті, додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, вимагати забороняється.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто підстави, передбачені законом для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відсутні.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що листи відповідача від 24.03.2016 №М-4967/0-4013/6-16 та №М-4968/0-4012/6-16 не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовна вимога про визнання протиправними відмови відповідача про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, що міститься у листах-відповідях від 24.03.2016 №М-4967/0-4013/6-16 та №М-4968/0-4012/6-16 підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивачів є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправними відмови Головного управління Держземагентства у Київській області від 24.03.2016 №М-4967/0-4013/6-16 та №М-4968/0-4012/6-16 щодо клопотання позивачів від 24.02.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 24.02.2016 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова