21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
19 квітня 2007 р. Справа 4/43-06
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптеки медичної академії", м. Дніпропетровськ
до: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Вінниця, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне агентство «Окланд ТЛС» м. Київ, третьої особи на стороні 1 відповідача без самостійних вимог на предмет спору ЗАТ «Страхова група «ТАС» м. Київ
позов на суму 502185,01 грн
Головуючий суддя Н.Говор
Судді С.Тісецький, І.Мельник
При секретарі судового засідання Мовчан Г.
Представники
позивача : Л.Філоненко ( дор. від 06.02.2006)
відповідача : ОСОБА_1 -суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, ОСОБА_2 (дор. від 06.12.2005), ОСОБА_3 ( дор. від 08.02.2006)
відповідача Л.Романець, М.Лук'янчук
третьої особи : С.Вознюк ( дор. від 3.04.2006)
Місце розгляду справи : приміщення суду к.1107
Подано позов про стягнення 502185 грн. 01 коп. збитків, завданих нестачею вантажу, з підстав п. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР, ст.ст. 22,623,924,925 ЦК України.
Позов мотивований тим, що перший відповідач , відповідно до договору перевезення НОМЕР_1 від 2.06.2005 р. , укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне агентство «Окланд ТЛС» , яке в свою чергу діяло на підставі договору НОМЕР_2 від 16.07.2004 на транспортно-експедиційне обслуговування , укладеного з позивачем, прийняв до перевезення товар для доставки позивачу. Внаслідок крадіжки вантажу , що відбулася на шляху перевезення 8.06.2005, був втрачений вантаж на суму 502185 грн. 01 коп., вартість якого підлягає відшкодуванню перевізником.
Перший відповідач у відзиві від 5.02.2006 проти позову заперечив з тих підстав, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, відповідно до яких розмір відшкодування, який здійснює перевізник, не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кг ваги брутто, якої не вистачає, оскільки в накладній не було вказано надбавки до провізної плати та вартості вантажу. Стверджує, що ним не укладався договір з позивачем, тому відповідальність має нести сторона за договором -ТОВ «Транспортне агентство «Окланд ТЛС» , що перевізник має бути звільнений від відповідальності за втрату вантажу, оскільки втрата вантажу виникла в зв'язку з обставинами, яких останній не міг уникнути.
У поясненні від 19.02.2007 р. перший відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах перевізник звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу , якщо вона сталася внаслідок дій позивача, внаслідок інструкцій позивача, чи внаслідок обставин, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити. Вважає, що втрата вантажу сталася внаслідок дій позивача, який не вжив заходів щодо охорони вантажу , оскільки не повідомив про його вартість та не заявив про необхідність ТІR -карнету та конвою. Оскільки вантаж був не втрачений, а викрадений, перевізник не повинен відповідати за злочинні дії третіх осіб. Для стягнення збитків відсутня така складова правопорушення як вина та протиправна поведінка перевізника.
Другий відповідач відзиву на позов не надав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив.
Суд, з'ясувавши у судовому засіданні всі обставини справи, оцінивши подані сторонами та витребувані від інших учасників процесу докази у справі та заслухавши пояснення представників сторін, керуючись чинним законодавством, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Спірні відносини, що є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі п. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР, ст.ст. 22,623,924,925 ЦК України, якими встановлено обов'язок боржника, який порушив зобов'язання, відшкодувати збитки, та відповідальність перевізника за втрату вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо останній не доведе, що така втрата сталася не з його вини, а також ст.17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів на дорогах, якою встановлено відповідальність перевізника за повну чи часткову втрату вантажу.
Матеріалами справи встановлено, що 16 липня 2004 р. позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптеки медичної академії» (Комітент) та другий відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне агентство Окланд ТЛС» (Комісіонер) уклали договір комісії НОМЕР_2 (а.с. 22 т.1), предметом якого є здійснення Комісіонером за дорученням Комітента за плату експедиторських послуг по перевезенню вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях посередництвом транспортних послуг Перевізника, тобто організація перевезень найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій Заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору і факсова копія якої має юридичну силу.
На виконання вказаного договору позивачем надано, а другим відповідачем прийнято до виконання заявку НОМЕР_3 від 26.05.2005 р.(а.с.42 т.3) на перевезення у міжнародному сполученні за маршрутом м. Санкт -Петербург -м. Дніпропетровськ вантаж лікарських засобів масою 4400 кг, в об'ємі 875 картонних коробок .
2 червня 2005 р. другий відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне агентство Окланд ТЛС» (Замовник) та перший відповідач - СПД ОСОБА_1(Перевізник) уклали договір НОМЕР_1(а.с.32, т.1), предметом якого є міжнародні та внутрішні перевезення вантажів на умовах передбачених цим договором та Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів. Відповідно до п.3.3 договору НОМЕР_1 від 2.06.2005 Перевізник зобов'язався брати на себе відповідальність за збереження вантажу на шляху перевезення і своєчасну його доставку, за винятком випадків, передбачених Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів. Відповідно до п. 5.8 договору НОМЕР_1 від 2.06.2005 у випадку пошкодження або повної загибелі вантажу по вині Виконавця -останній несе відповідальність перед власником вантажу відповідно до документа, що підтверджує понесену шкоду і підписаного Замовником, Виконавцем і представником ТПП України.
Другим відповідачем було передано до виконання першому відповідачу заявку №1 від 2.06.06 (а.с.144, т.1) на перевезення у міжнародному сполученні за маршрутом Росія -Україна ( м. Санкт -Петербург -м. Дніпропетровськ) на умовах заявки НОМЕР_3 від 26.05.2005 р. , переданої позивачем другому відповідачу.
Зазначене перевезення здійснювалось за міжнародною товарно-транспортною накладною НОМЕР_4 ( а.с.21 т.1), у якій зазначено відправник : ОООНТФФ «Полісан» м. Санкт -Петербург, одержувач ТОВ «Аптеки медичної академії» м. Дніпропетровськ , перевізник ОСОБА_1, документи, які додаються Інвойс НОМЕР_5 від 26.05.05, кількість місць 875 , пакування коробки картонні, найменування вантажу Циклоферон, вага брутто 4375.
При здійсненні перевезення по території Росії 8.06.2005 відбулася крадіжка вантажу, що підтверджується довідкою НОМЕР_6 від 8.06.2005 , виданою Смоленським РВВД.
При прийманні вантажу одержувачем від перевізника була встановлена нестача вантажу у кількості 144 картонних коробок , які містили 21359 упаковок по 5 ампул препарату циклоферон на суму 502 185 грн. 01 коп. ( еквівалент 2990260 рос. руб. ), що підтверджується актом митного догляду товарів та транспортного засобу НОМЕР_7 від 8.06.2005 ( а.с.18 т.1), складеного за участю подія ОСОБА_4а та актом експертизи № ВИ-116 від 13.06.2005 Дніпропетровської торгово-промислової палати ( а.с.19 т.1).
19 травня 1956 р. у Женеві укладено Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ( далі - Конвенція), до якої 1.08.1983 р. приєднався СРСР, і вона стала чинною для СРСР з 1.08.1986.
Відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
Крім того, на підставі постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 року "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" Україна приєдналася до цієї конвенції. Відповідно до статті 34 Віденської конвенції коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі в момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.
Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 року встановлено, що укладені належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, а втрата вантажу сталася на території іноземної держави.
Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України та статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Отже, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів на дорогах.
Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. (п.1)
Однак , перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду правомочної за договором особи, внаслідок наказу останнього , не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити. (п.2) .
Суд дійшов висновку, що перевізник має бути звільнений від відповідальності за втрату вантажу відповідно до п.2 ст. 17 Конвенції, оскільки наявний недогляд позивача при укладанні договору перевезення НОМЕР_2 з ТОВ «Транспортне агентство Окланд ТЛС» , а саме , у заявці, яка є невід'ємною частиною договору , позивачем не було повідомлено відомостей про необхідність вжиття заходів гарантування доставки відповідно до ст. 161 Митного кодексу України, зокрема здійснення перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р. (ТІR- carnet), охорони та супроводження товарів митними органами, та забезпечення конвою для забезпечення охорони вантажу по шляху перевезення (п.п.5, 7 заявки НОМЕР_3 від 26.05.2005). Також позивачем не було повідомлено відомостей про вартість вантажу, що підлягає перевезенню, отже відповідачі були позбавлені інформації, необхідної для самостійного прийняття рішення про необхідність забезпечення охорони вантажу при перевезенні.
Твердження позивача про те, що перевізнику була відома вартість вантажу з товарної накладної, виданої ООО «Полісан» 7.06.2005 на підставі доручення водію ОСОБА_4, виданого ТОВ «Окланд», а також з інвойсу НОМЕР_5, який є невід'ємною частиною міжнародної товарно-транспортної накладної , спростовується наступним.
Довіреність від 3.06.2005 ( а.с.111 т.3) видана гр. ОСОБА_4 Товариством з обмеженою відповідальністю «Окланд» на одержання товару від ООО «Полісан». Однак ні гр. ОСОБА_4 , ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Окланд» не є суб'єктами правовідносин за договорами НОМЕР_2 від 16.07.2004 та НОМЕР_1 від 2.06.2005.
З пояснення, витребуваного судом від Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд» в порядку ст. 38 ГПК України , вбачається, що згадана довіреність видана ТОВ «Окланд» помилково (а.с.45, т.3).
Щодо інвойсу НОМЕР_5( а.с.26 т.1), який є невід'ємною частиною міжнародної товарно-транспортної накладної, то він був вручений вантажовідправником представнику перевізника разом з одержанням останнім вантажу , отже відомості про вартість товару, вміщені у інвойсі не могли бути відомі перевізнику в момент укладання договору перевезення.
Крім цього суд дійшов висновку, що перевізник має бути звільнений від відповідальності за втрату вантажу відповідно до п.2 ст. 17 Конвенції, оскільки втрата вантажу сталася внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити.
Частина вантажу була викрадена шляхом скоєння злочину -крадіжки третіми особами, що стверджується довідкою відділу внутрішніх справ Смоленського району Смоленської обл. НОМЕР_8 від 18.07.05 р.
Відсутні докази того, що втраті вантажу сприяла будь-яка протиправна поведінка перевізника чи перевізником було вчинене правопорушення при перевезенні вантажу. Зупинка транспортного засобу не є порушенням умов договору перевезення та не може вважатися винними діями перевізника. Збитки позивача виникли не внаслідок протиправної поведінки відповідачів, а внаслідок злочинних дій осіб, які вчинили злочин, що є обставиною, уникнути якої перевізник не міг. Інший висновок щодо вини водія відповідача може бути зроблений лише за наслідками розгляду кримінальної справи щодо факту крадіжки товару.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22,24,27,33, 49, 82,84,85,115 ГПК України ,-
В позові відмовити.
Головуючий суддя Н. Говор
Судді С.Тісецький
І.Мельник
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України 25.04.07