Номер провадження 2/754/2323/16
Справа №754/1873/16-ц
18 серпня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Макас Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: земельну ділянку, що розташована в СТ "Ландиш" Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області; житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, та 1\3 частину квартири АДРЕСА_1. У лютому 2014 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Лазарєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є вона та батько померлого ОСОБА_2 На даний час вона не має можливості оформити спадщину, оскільки у неї з відповідачем виник спір щодо майна, згоди досягнути не вдалося. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована в СТ "Ландиш" Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області; житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, та 1\3 частину квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована в СТ "Ландиш" Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області.
Представник позивачки у судовому засіданні повністю підтримала уточнені позовні вимоги та пояснення позивачки, просила позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що земельну ділянку, на яку претендує позивачка, він подарував своєму сину при житті, але в установленому законом порядку право власності син не зареєстрував, а тому підстав для визнання права власності за позивачкою немає. Крім того, зазначив, що поділ спадкового майна повинен відбуватися в установленому законом порядку, у нотаріуса. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа - приватний нотаріус Лазарєва Л.І. - у судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Померлий ОСОБА_4 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та сином відповідача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про народження ОСОБА_4
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 (позивачка по справі), батько ОСОБА_2 (відповідач по справі), мати ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
В установленому законом порядку позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. З аналогічною заявою звернувся до нотаріуса і відповідач ОСОБА_2
У подальшому дочка померлого ОСОБА_7 подала до приватного нотаріуса Лазарєвої Л.І. нотаріально посвідчену заяву про те, що вона відмовляється від своєї частки у спадковому майні після смерті батька на користь ОСОБА_2 (а.с.76).
Аналогічна заява була подана до приватного нотаріуса і матір"ю померлого ОСОБА_5 (а.с.80).
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства спадкоємці за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні успадкувати майно після смерті ОСОБА_4 у таких частинах - ? частину позивачка та ? частини відповідач (з урахуванням часток матері та дочки померлого, які відмовилися від своєї частки на користь відповідача).
Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1, на даний час у них з відповідачем виник спір щодо оформлення прав на спадкове майно, тому вона і звернулася до суду з даним позовом.
Як встановлено при розгляді справи та вбачається з письмових доказів по справі, спадковим майном є 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло (а.с.46), та житловий будинок АДРЕСА_2, що належить померлого на підставі Договору від 05.05.2000 року (а.с.91).
Але після подачі заяви про уточнення позовних вимог вказане майно не є предметом спору між сторонами.
Що ж стосується земельної ділянки, на яку претендує позивачка, то судом встановлено наступне.
09.06.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений Договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_4 земельну ділянку, що знаходиться в СТ "Ландиш" Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Карповичем О.М. (а.с.10-13).
Вказаний Договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом (а.с.14).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, після вчинення правочину та реєстрації його в Державному реєстрі правочинів, жодних дій на реєстрацію вказаного правочину в установленому законом порядку померлим ОСОБА_4 вчинено не було, державний акт на земельну ділянку отримано не було.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, державний акт на землю померлим отримано не було.
Крім того, Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, як це передбачено ч. 1 ст. 1268 ЦК України.
Стаття 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщину інших спадкоємців.
З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити переконливий висновок про те, що частки кожної із сторін по справі у спадщині є рівними, при цьому частка відповідача збільшується за рахунок часток дочки та матері померлого, які відмовилися із своїх часток у спадщині після померлого на користь відповідача по справі, а тому підстав для зміни цих часток на користь позивачки немає.
Крім того, питання щодо поділу спадкового майна відповідно до вимог діючого законодавства вирішується нотаріусом, яка відкрила спадкову справу, і підстав для вирішення цього питання у судовому порядку немає.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 16, 328, 334, 1261, 1267, 1268, 1291 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.06.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: