Справа № 520/9295/15-к
Провадження № 1-кп/520/40/16
16.08.2016 року Київський районний суд м. Одеси
у складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015160480000232 від 19.01.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Костянтинівка, Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 19 січня 2015 року, приблизно о 07 годині 10 хвилин, керуючи власним технічно справним автомобілем марки «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі проїзної частини вулиці імені космонавта Комарова з боку вулиці Генерала Петрова у напрямку вулиці 25-ї Чапаївської дивізії у Київському районі міста Одеси, де під час руху як водій наближався до перехрестя вулиці Космонавта Комарова і міжквартального проїзду, розташованого біля будинків № 10 і № 10/1 зазначеної вулиці, дорожній рух по якому регулювався світлофорами. В цей час на вказаному перехресті за межами проїзної частини вулиці Космонавта Комарова, а саме на тротуарі, розташованому праворуч від проїзної частини по ходу руху автомобіля марки «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_1 , нерухомо стояла пішохід ОСОБА_4 , яка чекала включення зеленого сигналу світлофора для пішоходів, щоб перейти на протилежний бік проїзної частини вулиці Космонавта Комарова.
Також в цей час попереду автомобіля марки «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_1 в попутному з ним напрямку по правій смузі проїзної частини вулиці Космонавта Комарова здійснював рух автобус марки «MERCEDES-BENZ 609D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився перед перехрестям з міжквартальним проїздом, розташованим біля будинків №10 і №10/1 зазначеної вулиці, оскільки на світлофорі для руху транспортних засобів по вулиці Космонавта Комарова відбулася зміна сигналу з «зеленого» на «жовтий», а потім з «жовтого» на «червоний». Під час руху по проїзній частині вулиці Космонавта Комарова, при наближенні до перехрестя з міжквартальним проїздом, розташованим біля будинків №10 і №10/1 зазначеної вулиці, маючи реальну і об'єктивну можливістю завчасно виявити, що на світлофорах, розташованих по вулиці Космонавта Комарова, відбулася зміна сигналу з «зеленого» на «жовтий», а потім з «жовтого» на «червоний», а також маючи можливість виявити те, що на правій смузі проїзної частини зазначеної вулиці перед вказаним перехрестям на сигнал світлофора, що забороняє рух, зупинився автобус марки «MERCEDES-BENZ 609D» реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_6 в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 (б), 8.7.3 (г), (е), 8.10 Правил дорожнього руху України, діючи з необережності, вираженої у злочинній самовпевненості, грубо проігнорувавши «жовтий» та «червоний» світлові сигнали світлофорів, які забороняють рух, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості руху керованого ним автомобіля і зупинки автомобіля перед стоп-лінією, а продовжив рух через вказане перехрестя в раніше зазначеному режимі. Внаслідок чого передньою частиною кузова керованим автомобілем марки «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_4 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка по пішохідному переходу, розташованому перед вищевказаним перехрестям, перетинала проїзну частину вулиці Космонавта Комарова з права наліво відносно напрямку руху його автомобіля.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №259 від 16 лютого 2015 року, внаслідок даної дорожньо-транспортної події потерпілій ОСОБА_4 , було заподіяно наступне тілесне ушкодження: закритий перелом зовнішньої кісточки лівого гомілковостопного суглоба без зміщення уламків, яке не було небезпечним для життя, а викликало тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 п 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Згідно висновків судової автотехнічної експертизи №1586 від 21 травня 2015 року, належним виконанням вимог пункту 8.10 Правил дорожнього руху водій автомобіля «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, і саме його фактичні дії перебувають у причинному зв'язку з подією.
Допущенні водієм ОСОБА_6 порушення вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причино-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Досудовим слідством дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України за такими кваліфікуючи ознаками як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В ході проведення судового розгляду кримінального провадження судом були досліджені всі докази, зібрані на досудовому слідстві, а також ті, що отримані судом з метою встановлення об'єктивної сторони істини у справі.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засідання свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України не визнав та пояснив, що транспортними засобами він керує 48 років. Він 19.01.2015 року біля 07 годин, керуючи автомобілем „Ніссан”, держ. номер НОМЕР_3 , рухався в м.Одеса по вул. Комарова, з боку вул. Ген. Петрова, у напрямку вул. 25-й Чапаєвської дивізії, по лівій смузі.
Швидкість автомобіля складала 40-45 км/год. Під час його руху на світлофорі для автомобіля був увімкнутий зелений сигнал. У правому ряді автодороги стояв мікроавтобус, із-за передньої частини якого вийшла пішохід - дівчина і відразу трапився наїзд на неї. Автомобіль після наїзду на потерпілу, до повної зупинки, проїхав приблизно 20 м. Потерпіла упала на проїжджу частину автодороги праворуч від автомобіля.
Згідно слідчого експерименту проведеному слідчим 18.09.2015 року, у відповідності до ухвали суду від 31.08.2015 р., обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що видимість елементів дороги в умовах події складала 300 м., видимість пішохода в умовах події складала 90 м. Також він вказав, що його автомобіль „Ніссан” після наїзду на пішохода зупинився на відстані 5 метрів 10 см. від правого краю проїжджої частини і на відстані 16 метрів 80 см від передньої частини до дальньої межі пішохідного переходу, зазначеного розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України. Потерпіла після падіння на проїжджу частину лежала на відстані 4 метри 50 см від правого краю проїжджої частини і на відстані 14 метрів 80 см від дальньої межі пішохідного переходу, зазначеного розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України.
При слідчому експерименті, проведеному 27.03.2015 р. (а.с. 76), ОСОБА_6 вказав, що мікроавтобус, із-за передньої частини якого вийшла пішохід, стояв на відстані 2 метри 30 см від лівої бічної частини до правого краю проїжджої частини і на відстані 4 метри 50 см від передньої частини до лінії дорожньої розмітки1.14.3 Правил дорожнього руху України. Пішохід перетинала проїжджу частину перпендикулярно повздовжньої осі проїжджої частини, на відстані 0,6 м від передньої частини мікроавтобуса, який стояв нерухомо. Наїзд на пішохода стався на проїжджій частині вул. Комарова на відстані 4метри 30 см від правого краю проїжджої частини і на відстані 3 метри 90 см перед початком пішохідного переходу (по ходу транспорту з боку вул. Ген. Петрова, у напрямку вул. 25-й Чапаєвської дивізії). Швидкість руху пішохода - виходячи з розрахунку 5 м (довжина мірної дільниці), за 2.2 сек.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 19.01.2015 року в м.Одесі, в 7 годин 10 хв., вона підійшла до проїжджої частини вул. Комарова де зупинилася і чекала включення зеленого сигналу світлофора для пішоходів біля 10-15 сек. При цьому вона побачила, як маршрутний мікроавтобус зупинився у правій смузі автодороги. Приблизно через 5 сек. після включення зеленого сигналу світлофора для пішоходів, вона почала перетинати проїжджу частину автодороги вул. Комарова по пішохідному переходу. Коли вона пройшла праву смугу і вийшла у другу смугу, то ліворуч виїхав автомобіль „Ніссан” і збив її. Коли вона йшла по першій смузі, відстань від неї, до передньої частини маршрутного мікроавтобусу, який зупинився у правій смузі, складала 1 метр 50 см., маршрутний мікроавтобус стояв на відстані 20 см. до краю дороги. Вона йшла спокійним кроком. Після наїзду на неї вона впала на проїжджу частину за пішохідним переходом.
Згідно дослідженого судом слідчого експерименту, проведеного 18.09.2015 р., у відповідності до ухвали суду від 31.08.2015 р., потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що видимість елементів дороги і видимість пішохода в умовах події складала більш ніж 300 м. Де зупинився автомобіль „Ніссан”, вона пояснити не змогла. Також потерпіла вказала, що після наїзду впала на проїжджу частину на відстані 2,3 м від правого краю проїжджої частини і на відстані 15,7 м від дальньої межі пішохідного переходу, зазначеного розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він 19.01.2015 року о 07год.10 хв., у якості пасажира їхав у автомобілі „Ніссан”, яким керував ОСОБА_6 . Автомобіль рухався по вул. Комарова, у лівому ряді проїжджої частини. Швидкість автомобіля складала 55-60 км/час. У правому ряді стояв мікроавтобус. На світлофорі для автомобіля був включений зелений сигнал світлофора. Потерпіла ОСОБА_4 вийшла із-за передньої частини мікроавтобусу і перетинала проїжджу частину справа-наліво, по „зебрі”, йшла швидким кроком. Автомобіль після наїзду на потерпілу, до повної зупинки, проїхав приблизно 20 м. Потерпіла упала на проїжджу частину праворуч від автомобіля.
Згідно слідчого експерименту, проведеному 18.09.2015 р., у відповідності до ухвали суду, свідок ОСОБА_7 пояснив, що видимість елементів дороги в умовах події складала 300 м., видимість пішохода в умовах події складала 90 м. Також він вказав, що автомобіль „Ніссан” після наїзду на пішохода зупинився на відстані 4метра 90см. від правого краю проїжджої частини і на відстані 17метрів10см від передньої частини до дальньої межі пішохідного переходу, зазначеного розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України. Потерпіла після падіння на проїжджу частину лежала на відстані 2 метра 10см від правого краю проїжджої частини і на відстані 18 м від дальньої межі пішохідного переходу, зазначеного розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України.
При слідчому експерименті, проведеному 27.03.2015 р. (а.с. 82), ОСОБА_7 вказав, що мікроавтобус, із-за передньої частини якого вийшла пішохід, стояв на відстані 3 метри 20 см від лівої бічної частини до правого краю проїжджої частини і на відстані 6метрів 30 см від передньої частини до лінії дорожньої розмітки 1.14.3 Правил дорожнього руху України. Пішохід перетинала проїжджу частину перпендикулярно повздовжньої осі проїжджої частини, на відстані 1метра 20 см від передньої частини мікроавтобуса, який стояв нерухомо. Наїзд на пішохода стався на проїжджій частині вул. Комарова на відстані 4метра 80 см від правого краю проїжджої частини і на відстані 5метра 10 см перед початком пішохідного переходу (по ходу транспорту з боку вул. Ген. Петрова, у напрямку вул. 25-й Чапаєвської дивізії). Швидкість руху пішохода - виходячи з розрахунку 5 м (довжина мірної дільниці), за 2,0 сек.; 2.2 сек.; 1,6 сек.
Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаним у судовому засіданні 13.08.2015 року, пояснив, що він 19.01.2015 року біля 07 годин, керуючи мікроавтобусом „Мерседес” держ. номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Комарова, з боку вул. Ген. Петрова, у напрямку вул. 25-й Чапаєвської дивізії, по правій смузі. При під'їзді до регульованого пішохідного переходу, для нього включився мигаючий зелений сигнал світлофору, який переключився на червоний сигнал і він зупинив свій мікроавтобус. Після зупинки транспорту яким він керував він обернувся назад, для того, щоб отримати від пасажирів гроші за проїзд і через 5 - 6 сек. почув, що хтось з пасажирів сказав, що збили дівчину. Після цього він повернувся уперед і побачив, що попереду його мікроавтобуса стояв автомобіль, на відстані 4 - 5 м до задньої частини, від передньої частини мікроавтобуса. Дівчина лежала на проїжджій частині, на відстані 1метра 50 см. - 2 м до передньої частини автомобіля. Як рухалась потерпіла до наїзду і як стався наїзд він особисто не бачив.
Про розгляді судом справи по суті, з метою забезпечення об'єктивного розгляду справи по суті, з метою з'ясування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження за клопотанням учасників судового процесу, судом було призначено та проведено судову авто технічну експертизу з метою вирішення експертизою таких питань та обставин:
- як повинен був діяти водій автомобіля „Nissan Bluebird” державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 в умовах ДТП ?
-чи була технічна можливість у ОСОБА_6 як водія автомобіля „Nissan Bluebird” державний номер НОМЕР_1 запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 при обставинах ДТП?
Згідно висновку № 5756 від 8.4.2016 рокуавто технічної судової експертизи Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України в умовах події при її розвитку по версії водія автомобіля„Nissan Bluebird” державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , дії водія автомобіля регламентувалися вимогами п.12.3 ПДР згідно з якими водієві слід з моменту об'єктивно можливого виявлення небезпеки для подальшого руху вжити заходи до зниження швидкості аж до зупинки.
Водій автомобіля Nissan Bluebird” державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 згідно заданих судом у рамках прийнятих до дослідження з його власної версії і версії свідка ОСОБА_7 вихідних даних шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.
Суд ретельно перевіривши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, з урахуванням доводів прокурора, обвинуваченого, адвоката приходить до висновку про те, що досудовим слідством не доведено, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення.
Оскільки склад злочину це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин.
Згідно статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння яке містить склад злочину передбаченого КК України.
Об'єктивну сторону злочину передбаченого ч. 1 ст.286 КК України у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_6 складають діяння, наслідкита причинний зв'язок між ними. Діянням є порушення правил безпеки дорожнього руху.
На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою що керує транспортним засобом стороною обвинувачення було надано суду один доказ - висновок судової автотехнічної експертизи №1 586 від 21 травня 2015 року, якою вказано про те що належним виконанням вимог пункту 8.10 Правил дорожнього руху водій автомобіля «NISSAN BLUEBIRD» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, і саме його фактичні дії перебувають у причинному зв'язку з подією.
Як встановлено в судовому засіданні судом, вказаний висновок експертів зроблений на підставі досліджень обставин ДТП, зроблений тільки з пояснень потерпілої.
Але вказаним висновком не підтверджені всі обставини ДТП, досліджені та об'єктивно встановлені в судовому засіданні при розгляді справи судом, на підставі яких судом було призначено та проведено повторну автотехнічну експертизу, якою як встановлено в судовому засіданні, спростовані пояснення потерпілої про фактичні обставини ДТП. Тому, суд за основу фактичних обставин ДТП, як об'єктивно встановлених по даному кримінальному провадженню, як докази по справі приймає до уваги пояснення в суді свідків та обвинуваченого, також слідчий експеримент за участю обвинуваченого від 20.06.2016 року, план - схеми до протоколу зазначеного слідчого експерименту та фото таблиці до слідчого експерименту.
Тому, як доказ по справі суд відкидає висновок судової автотехнічної експертизи №1586 від 21 травня 2015 року, оскільки такий висновок в судовому засіданні спростовано вище вказаною повторною судовою авто технічною експертизою №1586 від 21 травня 2015 року.
Також суд не може прийняти до уваги як доказ по справі пояснення потерпілої ОСОБА_4 , оскільки її пояснення спростовані дослідженими в суді іншими доказами поясненнями свідків та висновком повторної авто технічної експертизи №1586 від 21 травня 2015 року.
Суд вважає, що сторона обвинувачення не надала в судовому засіданні беззаперечних доказів, про те що обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення правил дорожнього руху і, тим самим, скоїв злочин.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом,а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов'язки доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора.
Судом по справі при розгляді справи був забезпечений принцип рівності сторін.
На підставі досліджених судом доказів, наданих стороною обвинувачення, суд вважає, що обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_6 не доведене, так як суду не надано доказів, підтверджуючих вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення-час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Згідно з ч.2, ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно з ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На підставі Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 2006 року, із змінами, внесеними від 15.03.2011року, від 16.10.2012 року, передбачено обов'язковість держави приймати в провадженнях судочинства необхідні міри та рішення забезпечуючи права людини.
Тому суд, враховуючи п. «75» рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2008 року справа «Яременко проти України» про те, що ...завдання суду полягає в тому, щоб принципово визначити, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був обвинувачений справді винуватим. Питання, яке суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження по справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому судом має бути оцінена відповідна «незаконність'і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення.
Суд вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.
Суд відповідно до ст. 94 КПК України аналізуючи всю сукупність приведених доказів приходить до висновку, що обвинувачений підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст.368, 370, 371, 373, 374,376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України визнати невинуватим та виправдати через недоведеність наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Документи, долучені до матеріалів судового провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження відразу після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1