ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.07.2016Справа №910/1988/16
За позовом Заступника Генерального прокурора України
До Антимонопольного комітету України
Третя особа Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити"
Про визнання незаконним та скасування Рішення
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Тертишник О.І. - представник
Від відповідача Максименко А.П. - представник
Від третьої особи Ільницька Л.М. - представник
Суть спору:
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування Рішення.
Ухвалою суду від 10.02.2016 порушено провадження по справі № 910/1988/16 та призначено до розгляду на 09.03.2016.
04.03.2016 відділом діловодства суду від представника ПрАТ "Фанери та плити" отримано заяву про вступ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В судове засідання 09.03.2016 позивач з?явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 09.03.2016 представник відповідача з?явився, надав відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, а саме: ПрАТ "Фанери та плити".
Заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
За таких обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/1988/16, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме: ПрАТ "Фанери та плити".
Ухвалою від 09.03.2016 розгляд справи відкладено на 19.04.2016 та залучено третю особу.
15.04.2016 відділом діловодства суду від представника третьої особи отримано відзив на позовну заяву та клопотання про застосування припікального строку.
В судовому засіданні 19.04.2016 оголошено перерву до 26.04.2016.
В судовому засіданні 26.04.2016 оголошено перерву до 13.05.2016.
13.05.2016 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою від 16.05.2016 розгляд справи призначено на 21.06.2016.
В судове засідання 21.06.2016 представник позивача з?явився, надав усні пояснення по суті справи.
В судове засідання 21.06.2016 представник відповідача з?явився, надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
В судове засідання 21.06.2016 представник третьої особи з?явився, надав усні пояснення по суті справи.
Ухвалою суду від 21.06.2016 відкладено розгляд справи на 08.07.2016.
В судовому засіданні 08.07.2016 оголошено перерву до 19.07.2016
14.07.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 19.07.2016 представник відповідача надав суду додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 19.07.2016 оголошено перерву до 27.07.2016
У судовому засіданні 27.07.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судомо проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган .місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Приписами п. 23 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, їй: і : доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти в і санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, розглядаються господарським судом міста Києва.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р у справі № 242-26.13/149-11, а саме пунктом 1 визнано, що Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» (далі - ПрАТ «Фанери та плити»), узгодивши свої дії під час спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини ресурсу І-IV кварталів 2011 року, вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів.
Відповідно до п. 10 рішення Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р у справі № 242-26.13/149-11 за вчинення зазначеного порушення на ПрАТ «Фанери та плити» накладено штраф у розмірі 15 903 000 гривень.
У липні 2013 року Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду заяви ПрАТ «Фанери та плити» від 29.05.2013, доповнень до неї від 21.06.2013, 27.06.2013 та уточненої заяви від 27.06.2013 на підставі ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 48, 52, 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р про накладення на товариство штрафу в розмірі 15 903 000 грн. переглянуто. В результаті чого, рішенням Антимонопольного комітету України від 23.07.2013 № 613-р змінено п. 10 резолютивної частини рішення Комітету від 13.06.2012 № 355-р та за порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на ПрАТ «Фанери та плити» накладено штраф у розмірі 30 000 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на думку позивача рішення Антимонопольного комітету від 23.07.2013 № 613-р є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки порушує інтереси держави та завдає збитків Державному бюджету України в особливо великому розмірі. Унаслідок прийняття такого рішення товариство, яке зловживало монопольним становищем на ринку та визнано Антимонопольним комітетом України винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, не понесло всієї відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії при проведенні аукціонів та за спотворення їх результатів.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив що твердження позивача, що комітет при прийнятті рішення про накладення штрафу на ПрАТ "Фанплит" порушив інтереси держави та завдав збитки Державному бюджету України, суперечить чинному законодавству, оскільки Комітет не є фіскальним органом, а штрафи які накладаються на суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є обов'язковими платежами та зборами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до ч. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено основні завдання Антимонопольного комітету України відповідно до яких
є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені п.п. 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Як вбачається із матеріалів справи та неодноразово наголошувалось сторонами
Антимонопольним комітетом України 13.06.2012 було прийнято рішення № 355-р у справі № 242-26.13/149-11, яким визнано факт вчинення ПрАТ «Фанери та плити» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладено на товариство штраф у розмірі 15 903 000 гривень. Під час розгляду справи № 242-26.13/149-11 було встановлено факт узгодження дій юридичних осіб під час підготовки та проведення спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини ресурсу І-ІУ кварталів 2011 року. Під час визначення штрафу в розмірі 15 903 000 грн. Антимонопольним комітетом України враховано, що ПрАТ «Фанери та плити» не визнало факту вчинення порушення і в ході розслідування не зверталось із проханням взяти до уваги обставини, що пом'якшують його відповідальність, та визначити розмір штрафу з урахуванням реальних фінансових можливостей, а також те, що товариство вперше вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не перешкоджало розгляду справи і надавало необхідну інформацію.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі № 5011-23/10531-2012, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «Фанери та плити» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 13.06.2012 № 355-р.
Таким чином обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р про накладення на товариство штрафу в розмірі 15 903 000 грн. установлено судовими рішеннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених ст. 58 цього Закону.
Частиною 1 ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, зокрема якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення.
Водночас ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено вичерпні підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, якими є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Антимонопольний комітет України розглянувши надіслані ПрАТ «Фанери та плити» заяви та доповнення до них переглянув рішення від 13.06.2012 № 355-р. В ході перегляду рішення Антимонопольним комітет України прийняло рішення від 23.07.2013 № 613-р, відповідно до якого зміни пункт 10 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 13 червня 2012 року № 355-р у справі № 242-26.13/149-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" виклавши його в наступній редакції : "За порушення, передбачене у пункті 1 цього рішення, накласти на приватне акціонерне товариство "Фанери та плити" штраф у розмірі 30 000 ( тридцять тисяч) гривень"
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив що стаття 58 ЗУ "Про захист від економічної конкуренції" не містить обмежень та заборон, в якій частині рішення підлягає перегляду та зміні.
Антимонопольний комітет приймаючи рішення від 23.07.2013 № 613-р, дійшов що на час прийняття рішення від 13.06.2012 № 355-р про накладення штрафу йому не були відомі істотні обставини, а саме: складне фінансове становище ПрАТ «Фанери та плити», вчинення товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції вперше та факт визнання своєї вини у вчиненні відповідного правопорушення, у зв'язку з чим у Комітету були підстави для зміни рішення та зменшення товариству розміру штрафу до 30 000 гривень.
Суд не може дійти достовірного висновку про той факт що Антимонопольному комітету України не було відомо обставини відповідно до яких було здійснено перегляд рішення від 13.06.2012 № 355-р. Оскільки, як вбачається із змісту рішення від 23.07.2013 № 613-р, ПрАТ "Фанплит" відповідно до заяви від 29.05.2013 № 252 повідомило Комітет , що після проведення аналізу визнало порушення та вжило заходів щодо недопущення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому факт невизнання вини ПрАТ «Фанери та плити» у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції підтверджується ; рішенням Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р. Оскільки як зазначено в рішенні Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 № 355-р, ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", ТОВ "Одек Україна і ТОВ "Уніплит" визнали факти вчинення порушення та звернулися з проханням врахувати обставини, що пом'якшують їх відповідальність, та визначити розміри штрафів із врахуванням реальних фінансових можливостей відповідачів.
Таким чином, Антимонопольному комітету України на час розгляду справи та прийняття рішення від 13.06.2012 № 355-р була відома позиція товариства щодо невизнання вини у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яка через рік змінилася на протилежну.
Визнання вини правопорушником у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції та вжиття заходів до недопущення їх у подальшому можливі лише до прийняття рішення про його притягнення до відповідальності, а не після.
Суд приходить до висновку що , направлення листів про визнання вини правопорушником у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції через тривалий час після накладення стягнення не свідчить про неповне з'ясування Антимонопольним комітетом України обставин справи при прийнятті рішення від 13.06.2012 № 355-р, а тому не може вважатися визначеною ст.ст. 58, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставою для зміни рішення Комітетом.
Комітетом при здійсненні перегляду рішення від 13.06.2012 №355-р було взято до уваги доводи товариства про складне матеріальне становище за 2012 рік.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів,. робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Статтею 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особам, які беруть участь у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надано право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, наводити докази, подавати клопотання, пояснення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, товариство передбаченим ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правом на подання пояснень чи клопотання щодо врахування складного матеріального становища не скористалось та відповідних доказів не надало.
Враховуючи вище зазначене, наведена обставина не може розглядатися як неповне з'ясування Комітетом обставин справи при прийняті рішення від 13.06.2012 р. № 355-р.
Заперечуючи проти задоволенні позовних вимог відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву зазначав що відповідно до приписів ст.. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції ", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Рішення Комітету від 23.07.2013 №613-р в порядку передбаченому Законом України «Про захист економічної конкуренції» не оскаржувалось. Із доданих до позовної заяви заступника Генерального прокурора України документів вбачається, що інформацію про прийняте Комітетом рішення № 613-р з копією цього рішення та іншими матеріалами Генеральна прокуратура України отримала 09.10.2014 з листом Служби безпеки України № 14/1/1-8758нт.
Представником третьої особи також заявлено клопотання про застосування припікального строку при розгляді справи, оскільки строк для законного оскарження рішення Комітету від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення комітету від 13.06.2012 № 355-р" у порядку ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції сплинув у вересні 2013 року.
Представник позивача заперечив проти задоволення вище зазначеного клопотання оскільки зазначена норма Закону України «Про захист економічної конкуренції» регулює оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України у двохмісячний строк особами, які обізнані із провадженням у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та із відповідним рішенням Антимонопольного комітету України
Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку що законодавством чітко визначено строк оскарження рішення Антимонопольного комітету України, крім того законодавець визначив перелік осіб щодо яких цей строк поширюється.
Водночас органи прокуратури не відносяться до кола осіб, щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено двомісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України.
У даній справі прокурор не представляє інтереси осіб визначених у ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст.ст. 2, 29 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з цим позовом в інтересах держави, як самостійний позивач.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити
2. Визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 23.07.2013 № 613-р "Про перегляд рішення комітету від 13.06.201 № 355-р"
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України ( 03680, м. Київ, вул.. Урицького 45, код ЄДРПОУ 00032767) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул.. Різницька, 13/15) судовий збір у розмірі 1378 ( одну тисячу триста сімдесят вісім) грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Прокопенко