Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
16 серпня 2016 р. №820/3095/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шляхти В.В.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача за формою "Р" від 27.05.2016 №0001031304, яким ФОП ОСОБА_3 (пнпп. НОМЕР_1) визначене грошове зобов'язання за єдиним податком фізичних осіб на 314083,41 грн., у т.ч. 251266,73 грн. за основним платежем та 62816,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 13.05.2016 №1135/20-30-13-04/НОМЕР_2, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ґрунтується виключно з наявної інформації в базі даних ГУ ДФС у Харківській області про те, що контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, через що не надавали податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь ФОП ОСОБА_3 або не зазначили виплату доходу за ознакою "157" (дохід, виплачений самозайнятій особі). При цьому позивач зазначив, що виявлені порушення щодо заниження позивачем доходу платника єдиного податку за 2014 рік в розмірі 24239,13 грн., що призвели до заниження податкового зобов'язання позивачем в розмірі 1696,74 грн., а також за 2015 рік в розрізі, що призвело до заниження позивачем суми грошового зобов'язання з єдиного податку, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в акті перевірки будь - яких розрахунків щодо вказаної невідповідності задекларованого доходу в визначеної суми доходу податковим органом не міститься. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджує правомірність віднесення позивачем суми комісійної винагороди до складу доходу як платника єдиного податку за 2014 -2015 роки.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Шляхта В.В. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючий орган діяв у відповідності до чинного законодавства, на підставі висновків викладених в акті перевірки.
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача - Шляхта В.В. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях на позов обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець 02.04.2014 (т.1 а.с.41-42) (далі - ФОП ОСОБА_3), перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Як встановлено з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 від 10.04.2014, основним видом діяльності визначено - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (т.1 а.с.38-39).
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 13.02.2015 №1520363400895 (т. 1 а.с.43), ОСОБА_3 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 02.04.2014 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 4%.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Ліцензійного договору від 21.09.2015, укладеного між ОСОБА_4 (ліцезіар) та ФОП ОСОБА_3 (ліцензіат), прийнято рішення Державною службою інтелектуальної власності України від 27.10.2015 щодо внесення до Єдиного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг відомостей про видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво України НОМЕР_3) ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.123-126,127, 134).
Судом встановлено, що Східною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2014 по 16.03.2016.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 13.05.2016 №1135/20-30-13-04/НОМЕР_2 (т.1 а.с.13-40), у висновках якого, зокрема, встановлено порушення заниження податкового зобов'язання з єдиного податку всього в сумі 241266,73 грн.(2014р. - 1696,74 грн., 2015р. - 249569,99 грн.), чим порушено п.п.292.1.1 п. 292 ст. 292 ПК України.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Східною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №0001031304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 340083,41 грн., в т.ч. за основним платежем - 251266,73 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 62816,68 грн. (т.1 а. с.12).
Перевіряючи обґрунтованість висновків Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 13.05.2016 №1135/20-30-13-04/НОМЕР_2, за результатами яких контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення 27.05.2016 №0001031304, суд встановив наступне.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що операції у рамках відносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", ТОВ "Самсел", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "НІПРІС", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп" були опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів, що підтверджується відсутністю у контрагента матеріально - технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, відсутністю контрагента за місцезнаходження, відсутністю документів про походження товару (даних щодо його легітимного придбання контрагентом), відсутністю документів, які підтверджують реальність укладеного договору комісії (передбаченого умовами самого договору, наданого до перевірки), а тому правомірним є висновки про те, що ФОП ОСОБА_3 здійснювався продаж (реалізація) товару походження, якого не підтверджене.
Судом встановлено, що в перевіряємий період, здійснюючи господарську діяльність, позивач перебув на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку.
При цьому, суд зазначає, що оподаткування єдиного податку за 2014 рік та 2015 рік відповідно до чинного законодавства передбачала різні поняття доходу від підприємницької діяльності, а саме: відповідно до положень ст. 292 ПК Україні , в редакції до 01.01.2015, дохід ФОП визначався для оподаткування за договорами комісії у 2014 році у сукупності з суми коштів, що отримана платником податків на розрахунковий рахунок, та яка відображена в книзі обліку доходів та витрат суб'єкта господарювання.
В ході судового розгляду судом встановлено, що у 2014 році позивач здійснював господарські операції за договорами комісії з ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс".
Відповідно до наданої позивачем до суду податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 за 2014 рік від 09.02.2015 №9079890078, з урахуванням уточнень до вказаної звітності від 19.04.2016, що подана до податкового органу до проведення перевірки, позивачем визначений дохід платника в сумі 6725103,02 грн.
Також на підтвердження вказаної суми доходу в загальному розмірі 6725103,02 грн. позивачем до матеріалів справи надано виписки по особовому рахунку в період з 01.04.2015 по 31.12.2014 щодо взаємовідносин з ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", а також відповідну книгу доходів та витрат за 2014 рік, в якій відображено отриману комісійну винагороду за договорами комісії з зазначеними контрагентами протягом 2014 року.
Проте, виходячи з висновків акту перевірки, на підставі яких податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, контролюючий орган визначив заниження позивачем доходу платника єдиного податку, зокрема, за 2014 рік на суму 24239,13 грн., що стало наслідком заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку за 2014 рік в розмірі 1696,74 грн. При цьому обґрунтованих підстав щодо виявлених порушень в акті перевірки не визначено.
Також в ході судового розгляду відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження вказаного порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно віднесено до суми доходу з єдиного податку за 2014 рік - 6725103,02 грн.
Також в ході судового розгляду встановлено, що у 2015 році позивач здійснював господарські операції за договорами комісії з ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "БТС Інвест".
Так, судом встановлено, що між позивачем (комісіонер) та ТОВ "НІПРІС" (комітент), укладено договір комісії від 01.09.2015 №11/09/15 (т.1 а.с.136-139). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 10 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарну накладну від 01.10.2015 №0109/897 на суму товару - 100000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 30.09.2015 №312 в розмірі 50000 грн., від 14.10.2015 №326 в розмірі 100 грн., від 14.10.2015 №327 в розмірі 99900 грн., звіти комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 30.09.2015 №1,№2, акти приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 30.09.2015 №1, №2 (т.1 а.с.141-14).
Згідно матеріалів справи, між позивачем (комісіонер) та ТОВ "ТРЕЙДТРЕВЕЛ" (комітент), укладено договір комісії від 01.10.2015 №05/10/15 (т.1 а.с.149-152). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 40 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарні накладні від 01.10.2015 №0102/881 на суму товару - 100000 грн., від 01.11.2015 №0111/30 на суму товару - 100000 грн. від 01.10.2015 №0112/318 на суму товару - 50000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 26.10.2015 №337 в розмірі 100000 грн., від 07.12.2015 №430 в розмірі 50000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 31.12.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 31.12.2015 №1 (т.1 а.с.153-159).
Судом встановлено, що між позивачем (комісіонер) та ТОВ "САМВЕЛ" (комітент), укладено договір комісії від 01.12.2015 №06/12/15 (т.1 а.с.160-163). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 20 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарну накладну від 01.12.2015 №0109/897 на суму товару - 210000 грн., платіжне доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 23.12.2015 №434 в розмірі 210000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 31.12.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 31.12.2015 №1 (т.1 а.с.164-167).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (комісіонер) та ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ" (комітент), укладено договір комісії від 01.07.2015 №11/07/2015 (т.1 а.с.168-171). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 32,57 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарні накладні від 01.07.2015 №0107/66 на суму товару - 850000 грн., від 01.08.2015 №0108/72 на суму товару - 512000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 16.07.2015 №245 в розмірі 500000 грн., від 23.07.2015 №259 в розмірі 100000 грн., від 28.07.2015 №264 в розмірі 250000 грн., від 07.08.2015 №267 в розмірі 270000 грн., від 10.08.2015 №272 в розмірі 50000 грн., від 14.08.2015 №276 в розмірі 138000 грн., від 17.08.2015 №277 в розмірі 54000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 30.09.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 30.09.2015 №1 (т.1 а.с.172-185).
Згідно матеріалів справи, між позивачем (комісіонер) та ТОВ "ДЕРЕКС ГРУП" (комітент), укладено договір комісії від 01.04.2015 №09/04/2015 (т.1 а.с.186-189). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 30,5 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарні накладні від 01.04.2015 №010/76 на суму товару - 230000 грн., від 01.05.2015 №0105/7 на суму товару - 370000 грн., від 01.06.2015 №0106/29 на суму товару - 1171000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 20.04.2015 №188 в розмірі 230000 грн., від 12.05.2015 №196 в розмірі 100000 грн., від 18.05.2015 №201 в розмірі 250000 грн., від 28.05.2015 №214 в розмірі 20000 грн., від 08.06.2015 №218 в розмірі 181000 грн., від 18.06.2015 №229 в розмірі 660000 грн., від 30.06.2015 №233 в розмірі 330000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 30.09.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 30.09.2015 №1 (т.1 а.с.190-203).
Також судом встановлено, що між позивачем (комісіонер) та ТОВ "ФРГ ЛТД" (комітент), укладено договір комісії від 01.09.2015 №12/11/2015 (т.1 а.с.204-207). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 22, 65 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарну накладну від 01.09.2015 №0109/571 на суму товару - 350000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 04.09.2015 №292 в розмірі 250000 грн., від 21.09.2015 №305 в розмірі 100000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 30.09.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 30.09.2015 №1 (т.1 а.с.208-212).
Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем (комісіонер) та ТОВ "ЕКСПО-ПАСАЖ" (комітент), укладено договір комісії від 01.01.2015 №09/01/15 (т.1 а.с.213-216). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 25 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано товарні накладні від 02.01.2015 №0201/25 на суму товару - 870000 грн., від 01.02.2015 №0102/10 на суму товару - 275000 грн., від 01.03.2015 №0103/9 в розмірі 930000 грн., платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 11.02.2015 №139 в розмірі 75000 грн., від 13.02.2015 №143 в розмірі 200000 грн., від 02.03.2015 №157 в розмірі 92495,88 грн., від 02.03.2015 №158 в розмірі 15000 грн., від 12.03.2015 №166 в розмірі 620000 грн., від 19.03.2015 №172 в розмірі 160000 грн., від 23.03.2015 №173 в розмірі 60000 грн., від 27.03.2015 №174 в розмірі 30000 грн., звіт комісіонера (щодо суми: прийнятого товару на комісію, реалізованого та комісійної винагороди) від 31.03.2015 №1, акт приймання - передачі виконаних комісійних послуг від 31.03.2015 №1 (т.1 а.с.217-232).
Судом встановлено, що між позивачем (комісіонер) та ТОВ "БТС ІНВЕСТ" (комітент), укладено договір комісії від 05.12.2015 №08/02/15 (т.1 а.с.213-216). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору комісії - комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від іменні в інтересах та за рахунок останнього товару, який належить комітенту. Згідно п. 2 зазначеного договору комісії, комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: Зокрема, прийняти на комісію за товарною накладною у комітента товар (п.п.2.1 вказаного договору комісії); Готувати та в останній день кожного кварталу передавати комітенту наступні документи, зокрема, звіт про виконання доручення (звіт комісіонера), акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.п.2.6 вказаного договору комісії); На протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару перераховувати грошові кошти, отримані від його продажу, на користь комітента шляхом перерахування на розрахунковий рахунок банківської установи. Відповідно до п.п. 3.1.1 зазначеного договору комісії - комітент у відповідності до даного договору зобов'язується транспортувати товар комісіонеру за свій рахунок, включаючи витрати за транспортування у ціні товару. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору комісії визначено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 1 % від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. При цьому п.п.4.4 вказаного договору комісії передбачено, що винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів від проданого товару, які належить до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.
На виконання вказаного договору комісії позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення (щодо перерахунку суми реалізованого товару за договором позивачем) від 09.01.2015 №120 в розмірі 150000 грн., від 22.01.2015 №128 в розмірі 370000 грн., від 30.01.2015 №136 в розмірі 350000 грн. (т.1 а.с.238-240).
При цьому, судом встановлено, що між позивачем (первісний кредитор), ТОВ "БТС Інвест" (боржник) та ТОВ "Експо-Пасаж" (новий кредитор), укладений трьох сторонній договір про відступлення права вимоги від 01.02.2015 (т.1 а.с.241). Згідно умов вказаного договору позивач відступив ТОВ "Експо-Пасаж" право вимоги боргу в сумі 8700000 грн., який стає кредитором ТОВ "БТС Інвест" за договором комісії від 01.01.2015 №09/01/15 оплати, а саме в розмірі 8700000 грн.
Згідно виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3, грошові кошти за отриманий на комісію товар від ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", були перераховані в належному розмірі контрагентам після надання послуг за договорами комісії, а також у відповідності до умов вказаних договорів позивачем були утриманні належні суми комісійної винагороди у розмірі 15555,56 грн., 100000 грн., 42000 грн., 657826,78 грн., 777143,85 грн., 102470,85 грн., 701417,97 грн., відповідно (т.1 а.с.242-250, т.2 а.с.1-25).
Також на підтвердження віднесення сум комісійної винагороди до доходу позивачем до матеріалів справи надано витяг з книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_3 за 2014-2015 роки (т.1 а.с.114-122).
При цьому, судом встановлено, що позивач надавав послуги за договорами комісії ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "БТС Інвест" шляхом реалізації переданого йому товару у своїх магазинах використовуючи торгову марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_3) на підставі ліцензійного договору від 21.09.2015, укладеного між гр. ОСОБА_4, яка є власником цієї торгової марки.
Позивачем відповідні суми комісійної винагороди по взаємовідносинам з ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", ТОВ "Самсел", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "НІПРІС", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп" були включені до складу доходу в податковій декларації з єдиного податку за 2014- 2015 роки, поданої до податкового органу.
При цьому, суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "БТС Інвест" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Таким чином, ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "БТС Інвест" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами комісії сплативши комісійну винагороду, а ФОП ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання за договорами комісії реалізувавши товар комітентів та повернувши грошові кошти за реалізований товар на розрахункові рахунки контрагентів, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ФОП ОСОБА_3 витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в результаті повернення контрагентам грошових коштів за реалізований товар комітента за договорами комісії) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.
Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Крім того, факт наявності у позивача - ФОП ОСОБА_3 матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується договорами оренди, актами приймання - передачі приміщення, актами наданих послуг (т.2 а.с.26-97), персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.
Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.14.1.185 п. 14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.п.292.1.1 п.292.1 ст. 292 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно п. 292.4 ст. 292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Пунктами 293.1 та 293.3 ст.293 ПК України зазначено, що ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновок про те, що позивачем правомірно віднесено до складу доходу фізичної особи - підприємця з єдиного податку за 2014- 2015 роки суму винагороди за договорами комісії з контрагентами: ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", ТОВ "Самсел", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "НІПРІС", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп".
Стосовно посилань відповідача щодо не відповідності первинної документації нормам чинного законодавства, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, згідно 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст первинних документів за договорами комісії, які були оглянуті судом в судовому засідання, містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Також суд зазначає, що посилання відповідача на відомості, які містяться в базі данні ГУ ДФС у Харківській області про відсутність контрагентів позивача: ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", ТОВ "Самсел", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "НІПРІС", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп" за місцезнаходження, а також відсутність у контрагентів будь - яких розрахунків з позивачем - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право фізичної особи - підприємця, як самозайнятої особи, в даному випадку платника єдиного податку в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по включенню інформації щодо господарських взаємовідносин з ним до відповідних податкових розрахунків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, суд зазначає, що з наданих позивачем до матеріалів справи Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ферумтрейд", ТОВ "Бруксім", ТОВ "Алістар Прожект", ТОВ "Сейл Сістемс", ТОВ "Протекшн ЛТД", ТОВ "Елтен Агро", ТОВ "Ламакс Плюс", ТОВ "Самсел", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ", ТОВ "НІПРІС", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", не вбачається відсутності вказаних контрагентів за місцезнаходження.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "НІПРІС", ТОВ "Трейдтревел", ТОВ "СЕМСЕЛ", ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ", ТОВ "Дерекс Груп", ТОВ "ФРГ ЛТД", ТОВ "ЕКСПО - ПАСАЖ" та правомірність віднесення позивачем до складу доходу суми винагороди за договором комісії за 2015 рік, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які складені на виконання умов договірних відносин.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №0001031304 є необґрунтованим та прийняте в супереч чинному законодавству, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 3140,83 грн., що підтверджується квитанцією від 02.06.2016 №ПН1035 (т.1 а.с.3).
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 27.05.2016 №0001031304.
Стягнути з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс 61032, АДРЕСА_1) у розмірі 3140,83 грн. (три тисячі сто сорок гривень 83 копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 22 серпня 2016 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.