Копія
17 серпня 2016 р. Справа №818/932/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Соколова В.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Роменської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)" до Роменського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,-
Державне підприємство "Підприємство Роменської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)" (далі по тексту - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Роменський МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області) про скасування постанови державного виконавця від 21 липня 2016 р. про арешт коштів боржника, ВП №51556054, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-4879/09/1870, виданого Сумським окружним адміністративним судом 02.11.2009; просить постанову допустити до негайного виконання.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем у оскарженій постанові вказано виконавчий документ, на виконання якого здійснюється арешт, сума боргу за яким не відповідає сумі арешту, не встановлено та не перевірено факт обставин непогашення позивачем боргу, не зазначено обставин щодо невиконання того чи іншого виконавчого документа, що свідчить про неповноту вчинення виконавчих дій, які порушують права та законні інтереси позивача. Крім того, законодавством встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно (яким є і грошові кошти на рахунках у банках) позивача в т.ч. шляхом накладення арешту, тому постанова від 21.07.2016 про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.
Відповідач, заперечуючи проти позову, у письмових запереченнях (а.с.13-16) зазначив, що ним правомірно винесена постанова про арешт коштів боржника під час здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні. Сума арештованих коштів складається з основного боргу за в/л № 2а-4879/09/1870 від 02.11.2009 в сумі 15395,52 грн., виконавчого збору 1539,55 грн., витрат на організацію та проведення виконавчих дій 50,00 грн., залишок нестягнутої суми боргу відповідно до наказу № 3/552 від 09.02.2004 8628,69 грн. (сума по наказу 9428,69 грн.), виконавчого збору 862,87 грн. та витрат на організацію та проведення виконавчих дій в сумі 50,00 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи без участі їх представників (а.с.56,57).
Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що державним виконавцем Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Воробйовою М.М. 21.07.2016 при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-4879/09/1870, виданого Сумським окружним адміністративним судом 02.11.2009 (а.с.16-17), було накладено арешт на кошти боржника, що належать ДП «Підприємство Роменського виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)» у сумі 26526,63 грн., що містяться на рахунках в AT «Ощадбанк», ПАТ «A-Банк», Райффайзенбанк Аваль, Приватбанк (ВП №51556054) (а.с.10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно додатку 36 до п.5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, у постанові про арешт коштів боржника обов'язково зазначаються: виконавчий збір та судовий збір. Також вказуються обставини, викладені у ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, обставини щодо невиконання документа в установлений державним виконавцем строк.
Але, всупереч зазначених норм, відповідачем у вищезазначеній постанові вказано виконавчий документ, на виконання якого здійснюється арешт, сума боргу за яким не відповідає сумі арешту, не встановлено та не перевірено факт обставин непогашення позивачем боргу, не зазначено обставин щодо невиконання того чи іншого виконавчого документа, що свідчить про неповноту вчинення виконавчих дій, які порушують права та законні інтереси позивача.
Так, державним виконавцем вказано, що борг складає 15395,52 грн., однак арешт накладений на суму 26526,63 грн., що є порушенням зазначених вище норм.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, що сума арешту вказана по зведеному виконавчому провадженні, оскільки оскаржена постанова про накладення арешту на кошти боржника винесена в межах виконавчого провадження ВП № 51556054, сума боргу по якому складає 15395,52 грн.
Отже, законодавець встановив чітку вимогу до постанови державного виконавця про арешт коштів, а саме: співрозмірність боргу та розміру суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів на все майно боржника або на окремі предмети.
Крім того, стаття 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає статус майна кримінально-виконавчої служби. Так, ч. 1 цієї статті встановлює, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
Частина 3 зазначеної статті визначає, що майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Статтею 6 Статуту ДП «Підприємство Роменської виправної колонії управління ДПтС України в Сумській області (№56)» (далі - Підприємство), затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України від 27.04.2012 року № 275, визначено, що відноситься до майна підприємства (а.с.34-36). Так згідно п.6.1. цієї статті «Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, а саме матеріальні і фінансові ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства». Відповідно до абз.3 пункту 6.2. звернення стягнення на майно Підприємства не допускається.
Пункт 6.3. визначає, що джерелом формування майна Підприємства є:
- Майно, передане йому ДПтС України;
- Кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) Підприємства;
- Цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;
- Доходи, одержані від інших видів господарської діяльності, передбачених цим Статутом;
- Кредити банків та інших кредиторів;
- Капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- Безоплатні або благодійні внески, пожертвування суб'єктів господарювання та громадян;
- Майно придбане в інших суб'єктів господарювання та громадян;
- Інші джерела, не заборонені законодавством України.
Таким чином, кошти на рахунках у банках є майном Підприємства, на яке встановлено заборону на звернення стягнення.
Також, в ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Статутний капітал Підприємства Роменської виправної колонії (№56) має 100% державну частку .
Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, вбачається наявність встановленої законодавством заборони щодо звернення стягнення на майно (яким є і грошові кошти на рахунках у банках) Позивача в т.ч. шляхом накладення арешту,
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, винесена постанова про арешт коштів боржника не відповідає вимогам чинного законодавства, є передчасною та порушує права позивача як сторони виконавчого провадження.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2016 у ВП №51556054 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, позивач просить допустити негайне виконання постанови.
Однак, суд не вбачає підстав для допуску постанови до негайного виконання, оскільки відсутня жодна з підстав, передбачених ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1378,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.593933911.1 від 02.08.2016 (а.с.3).
Таким чином, ДП "Підприємство Роменської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)" необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області в сумі 1378,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Роменської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)" до Роменського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 21 липня 2016 р. про арешт коштів боржника, ВП №51556054, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-4879/09/1870, виданого Сумським окружним адміністративним судом 02.11.2009.
Відшкодувати Державному підприємству "Підприємство Роменської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56)" (код ЄДРПОУ 08680750) витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Роменського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (код ЄДРПОУ 34608286).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов