17 серпня 2016 р. Справа № 902/241/16
Господарський суд Вінницької області у складі колегії: головуючого судді Маслія І.В., суддів Говор Н.Д., Грабика В.В. при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги;
відповідача 1 : Лірник І.І., представник за довіреністю;
відповідача 2 : Романюк З.Л., ОСОБА_4, представники за довіреностями;
присутні: ОСОБА_5, паспорт; ОСОБА_6, посвідчення
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1)
до:Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (провул. Залізничний, 7-9, м. Вінниця, 21034)
про усунення перешкод в користуванні майном
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (далі -позивач) звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач-1) та ТОВ "Залізничник" (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати незаконними та скасувати пункт 1.8 додатку № 3 рішення Вінницької міської ради № 985 від 26.10.2012 року, про затвердження проект землеустрою та додаток 8 рішення Вінницької міської ради № 1054 від 30.11.2012 року яким погоджено звіти про експертну грошову оцінку та передано у власність шляхом продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю «Залізничник», розташованих на АДРЕСА_2-АДРЕСА_3;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 3830 кв.м. розташованої на АДРЕСА_2-АДРЕСА_3, укладений 18.12.2012 року між Вінницькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Залізничник», та скасувати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничник» на земельну ділянку що виникло на підставі даного договору купівлі-продажу;
- знести за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничник» металеву огорожу, розташовану перед фасадом будівлі літера «З», розташованої на АДРЕСА_3, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7.
Позов ґрунтується на тому, що відповідач 2 встановив металеву огорожу навколо власної земельної ділянки та самовільно привласнив частину землі, належної відповідачу 1, що була необхідна позивачу для під'їзду до власного майна, тим самим, відповідач 2 створив позивачу перешкоди в користуванні власним майном.
Ухвалою суду від 24.03.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання.
Розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою від 11.05.2016 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
На підставі заяви судді Маслія І.В. від 30.05.2016р., згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Кожухар М.С., Матвійчука В.В.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах.
Ухвалою від 21.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 17 серпня 2016 р.
На підставі службової записки судді Маслія І.В. від 29.07.2016р., розпорядженням в.о. керівника апарату суду виведено суддю Матвійчука В.В. із складу колегії суддів по справі № 902/241/16, у зв'язку з перебуванням в період з 25.07.2016 р. по 21.08.2016 р. у відпустці. Для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Кожухар М.С., Грабика В.В.
На підставі службової записки судді Маслія І.В. від 17.08.2016р., розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2016р. виведено суддю Кожухар М.С. із складу колегії суддів по справі № 902/241/16, у зв'язку з перебуванням у відпустці. Для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Говор Н.Д., Грабика В.В.
Ухвалою від 17.08.2016 року прийнято справу до свого провадження колегією суддів та призначено її до розгляду на 17.08.2016р.
В судове засідання 17 серпня 2016 року з'явились усі учасники процесу.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив задовольнити позов.
Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав що містяться у письмових запереченнях наявних в матеріалах справи та просили відмовити у задоволені позову.
Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач є власником будівлі літ. «З» та земельної ділянки під будівлею площею 0,0536 га, кадастровий НОМЕР_1, розташованих за адресою АДРЕСА_3.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2004 року ТОВ «Залізничник» викуплено у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області державне майно - цілісний майновий комплекс Вінницького державного комерційно-виробничого підприємства робітничого постачання Південно-Західної залізниці «Залізничник», за адресою: АДРЕСА_2-АДРЕСА_3.
На підставі зазначеного договору за ТОВ «Залізничник» зареєстровано 85/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_2-АДРЕСА_3, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 01.02.2008 року.
22.04.2013 року ТОВ «Залізничник» зареєстровано право власності на споруди за вказаною адресою.
Рішенням Вінницької міської ради від 29.10.2010 року № 3015 затверджено обґрунтування меж і площі земельної ділянки в тому числі і ділянки, яка відводилась ТОВ «Залізничник».
Згідно рішення Вінницької міської ради №1054 від 30.11.2012 р. ТОВ «Залізничник» передано у власність шляхом продажу земельні ділянки, на яких знаходиться майно покупця, загальною площею 4043 кв. м та 3830 кв.м по АДРЕСА_2-АДРЕСА_3.
23.05.2013 року була проведена реєстрація права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію.
Як на підставу позову позивач посилається на те, що ознайомившись з матеріалами досудового слідства а саме, висновками експертиз від 03.10.2014р. №1261/14-21 та від 30.10.2014 р. №15561557/14-21 Вінницького відділення КНДІСЕ, земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 що розташована у АДРЕСА_2 та належить ТОВ «Залізничник» та кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована у АДРЕСА_3 та належить ФОП ОСОБА_7 накладаються на 4 кв.м. згідно додатку 10 до висновку.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач 2 встановив металеву огорожу навколо власної земельної ділянки та самовільно привласнив частину землі, належної відповідачу 1, що була необхідна позивачу для під'їзду до зазначеного майна, тим самим, відповідач 2 створив позивачу перешкоди в користуванні власним майном.
Оскільки, проект землеустрою та техніко-економічне обґрунтування не відповідають вимогам законодавства, а на їх підставі відповідачем 1 прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та продаж земельних ділянок, про що укладено в подальшому зазначений договір купівлі-продажу, позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про необхідність визнати незаконними та скасувати рішення відповідача 1 №№ 985 та 1054, визнати недійсним договір купівлі-продажу, скасувати реєстрацію права власності відповідача 2 на земельні ділянки № 1 площею 3762 кв.м. кадастровий НОМЕР_3 та № 2 площею 67 кв.м. кадастровий НОМЕР_2, розташування яких порушують право власності позивача на нерухоме майно та земельну ділянку, а також про необхідність знесення металевої огорожі перед фасадом будівлі літера «З», що належить позивачу, за рахунок відповідача 2.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Статтею 128 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбані земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Отже, органом місцевого самоврядування рішення №1054 від 30.11.2012 р. приймалось у відповідності до визначених законодавством вимог та за відсутності підстав для відмови у продажу земельної ділянки.
Посилаючись на п. 2 висновку земельно-технічної експертизи позивач вказує, що зазначеним висновком встановлено, що земельна ділянка, яка належить ТОВ «Залізничник» площею 0,0067га накладається на земельну ділянку площею 0,0536га, що належить ФОП ОСОБА_7 Площа накладення земельної ділянки становить 4 кв. м.
Порядок ведення Державного земельного кадастру (п.п. 74-77), затверджений Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 визначає, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; даним документації із землеустрою та оцінки земель.
У разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру; робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15; присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107-161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї); виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162-199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктом 88 цього Порядку та відповідні відомості про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Проставлення Державним кадастровим реєстратором зазначеної позначки є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом). У разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за Формою згідно з додатком 16; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.
Отже, державним кадастровим реєстратором при внесенні інформації до бази даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0067га, що розташована у АДРЕСА_2-АДРЕСА_3 та належить ТОВ «Залізничник», здійснювалася визначена перевірка та в разі виявлення накладення земельної ділянки, надані матеріали були б повернуті заявнику. Однак, кадастровий номер земельній ділянці площею 0,0067га відповідно присвоєно, а отже і накладення земельної ділянки кадастровим реєстратором не виявлено.
Так у висновку експертизи на який як доказ посилається позивач зазначено про те що, при розробці проекту землеустрою не дотримано вимог п.9 «Порядку розробки проекту відведення» в частині отримання висновку органу культурної спадщини та ст.198 ЗК України в частині погодження меж.
Слід зазначити, що ЗК України доповнено статтею 186-1 згідно з якою висновки служб по проекту землеустрою вже не надавались, а відповідний проект землеустрою погоджувався відповідною комісією до складу якої входили спеціалісти відповідних служб.
Так проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблений на замовлення ТОВ «ЗАЛІЗНИЧНИК» погоджений висновком комісії від 15.08.2011р. №2/10-220 до складу якої входив директор департаменту архітектури, містобудування та кадастру міської ради.
Згідно Положення «Про департамент архітектури, містобудування та кадастру», затвердженого рішенням міської ради від 14.01.2011р. №85 «Про оптимізацію загальної структури виконавчих органів міської ради, апарату міської ради та її виконкому та їх чисельності», визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Департамент вирішує наступні завдання: реалізує державне, місцеве регулювання у сфері містобудування, архітектури та земельних відносин, охорони культурної спадщини; організовує розробку та погодження відповідних програм і проектів охорони культурної спадщини, містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень в межах міста; подає пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про внесення об'єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Отже, погодження, директора департаменту архітектури, містобудування та кадастру, висновку комісії свідчить про погодження проекту землеустрою в тому числі і уповноваженою особою охорони культурної спадщини.
Щодо посилання експерта на невідповідність вимогам ст.198 ЗК України слід зазначити, що ст. 198 ЗК України, регламентує, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Відповідно до вимог ст.ст. 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тобто процедура погодження меж може проходити лише на етапі визнання факту виникнення права власності на землю, тобто з моменту державної реєстрації цих прав, а не з моменту прийняття рішення Вінницької міської ради про продаж земельної ділянки чи на етапі розроблення проекту відведення.
Як зазначалось вище, земельні ділянки належні ТОВ «Залізничник» та ФОП ОСОБА_7 зареєстровані у встановленому законом порядку.
Земельна ділянка площею 0,0536га, яка належить ФОП ОСОБА_7 що розташована по АДРЕСА_3 має кадастровий НОМЕР_1, земельна ділянка площею 0,0067га, що розташована у АДРЕСА_2-АДРЕСА_3 та належить ТОВ «Залізничник» має кадастровий НОМЕР_2. Отже, інформація про вказані земельні ділянки внесена до бази даних Державного земельного кадастру.
Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі матеріали суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відповідно до ст.33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова ВГСУ від 23.03.2011 та постанова ВСУ від 12.09.2011 у справі №33/341).
Згідно з нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У той же час, позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваним рішенням та договором, а також не доведено, що металевий паркан встановлено саме на його земельній ділянці.
Так, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.16 р. щодо надання обґрунтованих пояснень про наявність порушеного права, позивач зазначив, що відповідач 2 встановив металеву огорожу не по межі власної земельної ділянки, а самовільно привласнив частину земельної ділянки відповідача-1, та дана земельна ділянка була передбачена для проїзду позивача до власного нерухомого майна.
Однак, як вбачається з технічної документації, розробленої на замовлення позивача та в подальшому ним погодженої, поїзд до належного йому нерухомого майна по земельній ділянці ТОВ «Залізничник» не передбачався, а передбачався по АДРЕСА_2.
Більш того, встановлення відповідачем -2 металевого паркану на земельній ділянці відповідача-1, ніяким чином не порушує права позивача у користуванні як майном так і власною земельною ділянкою.
Як зазначалося вище, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,
У задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 серпня 2016 р.
Головуючий суддя Маслій І.В.
Судді Говор Н.Д.
Грабик В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи