8.1
Іменем України
18 серпня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/613/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі судового засідання : Кравцовій Т.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представників відповідача Рєзніченко Ю.М. та Кензмінович Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2016 № 0002291301,-
У червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що рішенням Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 0002291301 від 21.04.2016 до нього застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 8823,20 грн.
Наведене рішення № 0002291301 від 21.04.2016 позивач вважає протиправним з посиланням на пп. 9-4 Розділу VIII прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Вважає, що недоїмка у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково зазначив, що він визнає той факт, що єдиний внесок ним не сплачувався з січня 2013 року, так як він не знав у якій сумі його необхідно сплачувати. Коли під час припинення підприємницької діяльності податковий орган надав йому розрахунок заборгованості він одразу сплатив весь борг. Вважав, що відповідач не має права нараховувати йому штраф та пеню.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, пояснили, що відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади а також сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Позивач до 23.02.2015 знаходився на обліку як платник єдиного внеску, а тому зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за звітним сплачувати єдиний внесок. Однак, з січня 2013 року Позивачем єдиний внесок не сплачувався. Сплата заборгованості відбулась 23.02.2015 та 03.04.2015, а тому на есвоечасно сплачені суми нараховано штоаф та пеню. Посилання позивача на те, що під час проведення АТО штраф та пеня не нараховуються вважав безпідставним, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення зазначена норма вже не діяла.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) був зареєстрований як фізична особа - підприємець 18.02.2003 Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області. Підприємницьку діяльність припинено 23.02.2015. Перебував на обліку як платник податків у Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (а.с. 7).
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Тобто, у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з пунктом другим розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 та частиною 11 статті 8 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Вказаний розмір штрафних санкцій діє з 01.01.2015, до 01.01.2015 штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовувався у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Судом встановлено, що УПФУ у м. Рубіжне передано за актом передачі від 17.10.2013 до Рубіжанської ОДПІ дані з карток особових рахунків платника єдиного внеску, відповідно до якого також передано заборгованість ФОП ОСОБА_1 станом на 01.10.2013 у сумі недоїмки 6959,78 грн, штраф - 401,03 грн та пеня - 2117,44 грн (а.с. 43-45)
Згідно даних картки особового рахунку ОСОБА_1, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску нараховувалась податковим органом з жовтня 2013 року по січень 2015 року щоквартально (а.с. 46-50)
ОСОБА_1 сплатив зазначену заборгованість лише 23.02.2015 у сумі 14130,00 грн. та 03.04.2015 у сумі 3680,00 грн (а.с. 53)
Рішенням Рубіжанської ОДПІ № 0002291301 від 21.04.2016 ОСОБА_1нараховано штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.01.2013 до 03.04.2015 у розмірі 10 % від суми недоїмки у розмірі 1317,64 грн та за період з 21.01.2015 по 03.04.2015 у розмірі 20 % від суми недоїмки у розмірі 253,59 грн, а також нараховано пеню за вищевказаний період у розмірі 7251,97 грн (а.с. 11)
З аналізу детального розрахунку штрафних санкцій та пені вбачається, що пеня також нарахована на суму несвоєчасно сплаченого штрафу у розмірі 401,03 грн за 545 днів прострочення у розмірі 218,56 грн (а.с. 40)
Нарахування вказаної пені суд вважає незаконним, оскільки частиною 10 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Визначення недоїмки наведено у статті 1 Закону № 2464 та означає - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, штраф не включається до недоїмки, а тому нарахування пені на суму несвоєчасно сплаченого штрафу є незаконним, а оскаржуване рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про незаконність оскаржуваного рішення через незастосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон № 1669) суд виходить з такого.
Закон № 1669, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.»
Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м.Рубіжне.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Згідно із ст. 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Крім того, відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону N 2464.
Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.03.2016 у справі № К/800/29249/15.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано доказів щодо звернення до податкового органу з відповідною заявою, а також документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - є сертифіката Торгово-промислової палати України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно не застосовано під час прийняття спірного рішення пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.
З огляду викладене спірне рішення підлягає скасуванню лише в частині нарахування пені на суму штрафних санкцій у розмірі 218,56 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.
Відповідно до частини 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 в частині нарахування пені у сумі 218,56 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13,78 грн. (тринадцять грн. 78 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано судом 22 серпня 2016 року.
Суддя Т.В. Смішлива