16 серпня 2016 р.
Справа № 902/475/16
за позовом:Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд.17, м.Вінниця, 21000; вул.Київська, 14 Б офіс 414, 404, 405, м.Вінниця, 21009)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" (вул.Жовтнева, буд.20, с.Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332; вул.Леніна, 79, смт Тиврів, Вінницька область, 23300)
про стягнення 104207,52 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
Приватне підприємство "Агрокомерс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" про стягнення 104 207,52 грн. з яких: 44150,00 грн. сума основного боргу; 23809,57 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано наступним: Між приватним підприємством «Агрокомерс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Еталон» було укладено договір поставки № 120328 від 12 березня 2015 року. Умовами договору сторони обумовили що відповідач зобов'язуються здійснити оплату вартості товару згідно умов, наведених у специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше 31 грудня 2015 року. Окрім того згідно п. 5.5. договору, у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим договором, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. При цьому, товар постачається на умовах 100 % передоплати. Позивачем в повному обсязі поставлено відповідачеві товар Сіліт 400КС в кількості 1630 літрів, що підтверджується накладною б/н 25.03.2015 р. Відповідачем сплату коштів було здійснено повністю 17.03.2015 року, 18.03.2015 року та 19.03.2015 року. 20 березня 2015 року сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору № 120328 від 12.03.2015 року у відповідності до якої сторонами було погоджено збільшення ціни та загальної вартості поставленого товар Сілліт 400КС в кількості 1630 літрів на 39256,24 грн. Разом з тим, дана сума відповідачем залишена неоплаченою. У відповідності до п. 5.8 договору поставки при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед постачальником, визначається таким чином: СЗ := (К2/К1) х СПП, де СЗ - сума заборгованості (основного боргу) Покупця перед Постачальником, СПП - сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 - курсу купівлі долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює СПП. Таким чином, сума заборгованості (основного боргу) відповідача перед позивачем становить 44150,00 грн. Окрім того, позивачем було нараховано відповідачу 23809,57 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 08.06.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/475/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2016 року.
Ухвалою суду від 30.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2016 року з об'єктивних причин, за межами встановленого ст. 69 ГПК України строку.
В судове засідання 16.08.2016 року з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому останнім було подано заяву про уточнення позовних вимог ( вх. № канц. 06-52/7496/16), в якій останній просив суд, стягнути з відповідача 44150,00 грн. сума основного боргу; 23809,57 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу понесених позивачем.
Представник відповідача позов визнає частково, про що зокрема зазначив у відзиві на позовну заяву ( № 387 від 30 червня 2016 року), де зокрема вказав, що відповідно до пункту 2.3. договору поставки № 120328 від 12 березня 2015 року вартість товару складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору. Згідно пункту 5.3. договору в Специфікації № 1 до договору було встановлено грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - долар США, який існував на момент підписання договору. Вартість товару за договором на момент підписання склала 663377,40 грн., що еквівалентно 30153,52 долари США. На зазначену суму (663377,40 грн.) постачальником було виставлено рахунок на оплату № 28 від 12 березня 2015 року. ТОВ «Агро-Еталон» здійснило попередню оплату товару в повному розмірі.
20 березня 2015 року (після фактичної оплати товару) сторонами було підписано додаток № 1 до договору поставки № 120328 від 12.03.2015 року про зміну ціни та загальної вартості товару, яким збільшили вартість товару на 39256,24 грн., однак, 31 березня 2015 року позивач здійснив поставку товару в повному обсязі та надав нашому товариству видаткову накладну, в якій зазначив загальну вартість товару, яка була ним передана в розмірі 663377,40 грн. без будь-яких коригувань, визначених у вищезазначеному додатку. ОСОБА_3, розраховуючи суму заборгованості (СЗ) в еквіваленті на день подання позову позивач використовував курс долара США (К1) станом на день підписання договору (12.03.2015 р., який становив 22,00 грн. за 1 долар США), однак збільшення вартості товару на суму 39256,24 грн. було розраховано 20 березня 2015 року по курсу долара США станом на 20 березня 2015 року, який становив 23,3663 грн. за 1 долар). Окрім того, наголошує на тому, що позивач проводячи розрахунок пені в подвійному розмірі облікової ставки НБУ України визначає період прострочення з 20.03.2015 року по 03.06.206 року, в той час, коли відповідно до пункту 5.1. договору поставки ТОВ «Агро-Еталон» мало здійснити оплату товару до 31 грудня 2015 року, тобто, зобов'язання з 20.03.2016 року по 31 грудня 2015 року не є простроченим. Одночасно заперечує проти штрафів нарахованих позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між приватним підприємством «Агрокомерс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Еталон» було укладено договір поставки № 120328 від 12 березня 2015 року.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал, (надалі «товар» або «насіння») та пестициди і агрохімікати ( надалі «товар» або «препарати»), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Пунктом 2.3. договору сторони обумовили, що вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, та суми процентів за користування товарним кредитом.
У відповідності до п. 5.1. Договору. Сторони домовились, що відповідач зобов'язуються здійснити оплату вартості товару згідно умов, наведених у специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше 31 грудня 2015 року.
Як видно з матеріалів справи, 12 березня 2015 року між сторонами було обопільно підписано Специфікацію №1 до договору. Відповідно до умов даної Специфікації позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар - Сілліт 400КС в кількості 1630/літрів на загальну суму 663 377,40 грн. в тому рахунку ПДВ 20 % 110 562,90 грн. В зазначеній Специфікації, в розділі «умови оплати» зазначено, що товар по даній (Специфікації до Договору постачається на умовах 100 % передоплати).
12 березня 2015 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 28 від 12.03.2015 року на суму 663 377,40 грн.
Як встановлено матеріалами справи відповідачем здійснено оплату 100 % вартості товару по Специфікації № 1 до договору поставки № 120328 від 12 березня 2015 року трьома платежами, а саме: 17.03.2015 р. на суму 163 377,40 (платіжне доручення АК-00000035 від 17.03.2015 р.); 18.03.2015 р. на суму 100 000,00 (платіжне доручення АК-00000037 від 18.03.2015 р.); 19,03.2015 р. на суму 400 000,00 (платіжне доручення АК-00000038 від 19.03.2015 р.).
Згідно п. 5.5. договору, у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим договором, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку.
Покупець зобов'язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов'язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки, www. minfin.com.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку «Відкрите Акціонерне Товариство ОСОБА_4 Аваль» у м. Києві.
Позивач в позові та в поясненнях в судовому засіданні зазначає, що станом на 12 березня 2015 р. курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України станом становив 1 долар США - 22,00 грн. Фактична сплата коштів відбулась 19 березня 2015 року, що підтверджено матеріалами справи. Відповідно до п. 5.7 договору показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України 19 березня 2015 року становив 1 долар США = 23,3663 грн. Тому, 20 березня 2015 року сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору № 120328 від 12.03.2015 року у відповідності до якої сторонами було погоджено збільшення ціни та загальної вартості поставленого товар Сілліт 400КС в кількості 1630 літрів на 39256,24 грн.
При цьому, як встановлено матеріалами справи, дана сума відповідачем залишена неоплаченою.
У відповідності до п. 5.8 договору поставки при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед постачальником, визначається таким чином: СЗ := (К2/К1) х СПП, де СЗ - сума заборгованості (основного боргу) Покупця перед Постачальником, СПП - сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 - курсу купівлі долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює ОСОБА_3 чином, сума заборгованості (основного боргу) відповідача перед позивачем становить 44150,00 грн.
Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.
Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. ОСОБА_3 ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.
Борг в сумі 44150,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 23809,57 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат.
Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 8.1.3 за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з п. 8.1.4. договору у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. договору понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов»язання.
Пунктом 8.1.5. сторони обумовили, що у разі якщо покупець у встановлені строки не перераховує попередню оплату він зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20 % зобов'язання із попередньої оплати, крім того постачальник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши нарахування 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Стосовно нарахованої пені в розмірі 23809,57 грн. суд зазначає наступне:
Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
А відтак, судом враховуючи норми чинного законодавства, здійснивши обрахунок пені, з урахуванням вищевказаних норм законодавства, за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її в розмірі в сумі 11783,33 грн. (за період з 20.03.2015 року по 20.09.2015 року), а тому решта заявлених до стягнення пені задоволенню судом не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Згідно свідоцтва серія № 0000049 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_1 підтверджуються договором про надання правової допомоги № 09/16 від 15.02.2016 року,
Відповідно до п. 2.1. договору адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу по стягненню заборгованості за договором поставки № 120328 від 12 березня 2015 року укладеного між ПП «Агрокомерс» та ТОВ «Агро-Еталон». Згідно із п.4.1. договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього договору, який \ його невід'ємною частиною. Згідно із додатком № 1 до договору винагорода за надання правової допомоги згідно договору № 09/16 від 15 лютого 2016 року складає 10000,00 грн.
На виконання умов договору, платіжними дорученнями № 1765 від 04.04.2016 року позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_1В 10000,00 грн.
У матеріалах справи міститься ордер серія ВН № 018850 від 03.06.2016 року виданий позивачем на представництво його інтересів ОСОБА_1.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь у судовому засіданні в якості представника позивача.
Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у розгляді справи № 902/475/16, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката задовольнити частково в розмірі 7000,00 грн. В решті задоволення вимоги відмовити.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" (вул.Жовтнева, буд.20, с.Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332; вул.Леніна, 79, смт Тиврів, Вінницька область, 23300; код ЄДРПОУ 34020957) на користь приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд.17, м.Вінниця, 21000; вул.Київська, 14 Б офіс 414, 404, 405, м.Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 32603794 ) 44150,00 грн. заборгованості; 11783,33 грн. пені; 30% штрафу в розмірі 11776,87 грн., 20 % штрафу в розмірі 7851,25 грн.; 1436,00 грн. 3 % річних; 15183,83 грн. інфляційних втрат; 7000,00 витрат на правову допомогу; 1382,71 грн. витрат на сплату судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Повне рішення складено 22 серпня 2016 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи