11 серпня 2016 р. Справа № 804/5097/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, у якому просить суд:
- визнати звільнення з роботи позивача на підставі ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі в управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області;
- стягнути з управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь позивача компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.
Частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2 громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У відповідності до частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України за контактом осіб рядового, сержантського складу з 24.05.2007 року по 11.02.2011 року на посаді прапорщика.
Як зазначає сам позивач, 11 лютого 2011 року звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі якої його було звільнення з органів Служби безпеки України, однак, до суду позивач звернувся лише 10 серпня 2016 року, а, отже, після спливу місячного строку звернення до суду у справах про звільнення з публічної служби.
Поряд із цим, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем не обґрунтовано причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем також не наведено жодних обставин, за яких позивач міг бути позбавлений права оскаржувати до суду протиправність свого звільнення.
Частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частини 2 вищевказаної статті позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996р. у справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» та рішення від 27.02.1980р. у справі «Девеер проти Бельгії»).
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на вищевикладене, суд, не знайшовши підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Копію ухвали разом із матеріалами позовної заяви направити позивачу.
Роз'яснити позивачу положення частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Степаненко