05 серпня 2016 р. справа №804/4940/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання відповіді неправомірною, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
04 серпня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання відповіді неправомірною, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, у якому просить суд:
- визнати неправомірною відповідь Антимонопольного комітету України від 20.07.2016 року №128-29/06-7695, а також дії відповідача щодо скарги позивача від 15.06.2016 року, заяв від 21.06.2016 року, від 04.07.2016 року, зобов'язати відповідача розглянути вказані звернення належним чином;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди 5000 грн. та 100 грн. за кожний наступний день, починаючи з 01.08.2016 року (дати позовної заяви) і до винесення рішення у справі.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорта громадянина України як документ, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.
Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Для особистої участі в адміністративній справі необхідна адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини 2 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Отже, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної дієздатності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.
Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Таким чином, суд проходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають уточненню з урахуванням приписів статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали позову, суд також встановив, що позивачем серед позовних вимог заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору із посиланням на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак суд не приймає твердження позивача щодо віднесення позовних вимог до захисту прав споживачів, оскільки предметом заявленого спору є дії та рішення за результати розгляду звернень позивача Антимонопольним комітетом України відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Отже, суд звертає увагу, що позивачем не наведено жодного обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору та не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.
Згідно з приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частина 2 вказаної статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, але позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір при зверненні із даним адміністративним позовом.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у заявленому спорі, оскільки позивачем не додано жодних доказів тяжкого майнового стану та не наведено обґрунтованих обставин для звільнення чи зменшення розміру сплати судового збору.
З огляду на наведене, суд зазначає, що частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
У відповідності до підпункту 1 пункту 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Поряд з цим, суд встановив, що позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Відповідно частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно підпункту 5 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Таким, чином враховуючи загальну кількість позовних вимог немайнового характеру (три вимоги немайнового характеру) та вимогу про стягнення моральної шкоди позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 031, 60 грн. (3* 551,20 грн. + 1 378 грн.).
За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, призначення платежу: судовий збір у розмірі 3 031 гривень 60 копійок, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки, а саме надати до суду:
- копію паспорта ОСОБА_1;
- уточнення позовних вимог з урахуванням приписів статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригінал квитанції про сплату судового збору.
Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання відповіді неправомірною, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви, згідно частини 6 цієї ж статті, не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. В. Степаненко