Справа № 761/28784/15-ц
Провадження № 2/761/1893/2016
16 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг-Лейн», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг-Лейн» Шевцова С.М. про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Лейн» до ОСОБА_1 про стягнення з працівника безпідставно отриманих при звільненні коштів , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач працював у відповідача на посаді оператора телекомунікаційних послуг у міжнародному напрямку з 02.06.2014 року відповідно до наказу № 0048к від 02.06.2014 р. 30.06.2015 р. керівник Товариства почала змушувати позивача писати заяву про звільнення за власним бажанням, що було несподіванкою, оскільки ОСОБА_1 успішно працював та не мав нарікань. Проте, керівник Шевцова С.М. грубо тиснула на позивача та він опинився на лікарняному з 01.07.2015 р. по 10.07.2015 р. За час хвороби до ОСОБА_1 надійшло попередження про прогул від 03.07.2015 р. після виходу на роботу з лікарняного позивач почав цікавитися умовами праці, графіком роботи, посадовою інструкцією, проте не отримав від керівництва жодного документа та знову опинився під тиском щодо складання заяви про звільнення. За таких обставин позивач був змушений 16.07.2015 р. надіслати відповідачу поштою заяву про розірвання трудового договору в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Заява отримана відповідачем 23.07.2015 р. 17,20 та 22 липня 2015 року позивач намагався потрапити на своє робоче місце, проте охоронець за наказом Шевцової С.М. не допускав ОСОБА_1 у приміщення Товариства. За таких обставин позивач звернувся з заявами до Товариства за роз»ясненнями не допуску на робоче місце та до правоохоронних органів. Однак, замість проведення перевірки позивач 28.07.2015 р. отримав лист - повідомлення та наказ про звільнення № 105-к від 21.07.2015 р.. акт про відсутність на роботі від 20.07.2015 р., акт про відсутність на роботі від 21.07.2015 р. . акт про відмову від підпису та ненадання пояснень від 21.07.2015 р., копію наказу про притягнення до адміністративної відповідальності від 15.07.2015 р.. а також розрахунковий лист. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки звільнення мало відбутися на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв»язку із порушенням його прав. Прогули ним не вчинялись, зважаючи на таке ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Консалтінг-Лейн» Шевцової С.М. № 150-к від 21.08.2015 р. про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ № 11/1 від 15.08.2015 р. про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності4 поновити ОСОБА_1 на попередній роботі в ТОВ «Консалтінг-Лейн»; стягнути з відповідача на кист ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2015 р. по день постановлення судового рішення та стягнути з відповідача на компенсацію моральної шкоди 7 322,43 грн.
В подальшому представником позивача позовні вимоги зменшувались та остаточно представник ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 КЗпП України, за 5 робочих днів в липні 2015 р. з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р. у розмірі 2 523,50 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за ст.. 117 КЗпП України за невиплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 5 робочих днів липня 2015 року з 27.11.2015 р. по день ухвалення судом рішення у розмірі 88 322,50 грн. Пояснив, що ОСОБА_1 був звільнений 27.11.2015 р. за власним бажанням. До цього наказом від 28.09.2015 р. позивач був поновлений на роботі та наказ про звільнення від 21.07.2015 р. був скасований. При звільненні середній заробіток за зазначений період з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р. оплачено не було, хоча ОСОБА_1 працював та приходив на роботу.
Не погодившись з вимогами ОСОБА_1 представник ТОВ «Консалтінг - Лейн» звернувся із зустрічним позовом відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства безпідставно отримані при звільненні кошти у розмірі 2 837,35 грн. Свої вимоги мотивує наступним. Відповідачем 16.07.2015 р. було надано Товариству листок непрацездатності серії АВТ № 596500 від 01.07.2015 р. на підтвердження поважності відсутності на роботі з 01.07.2015 р. по 10.07.2015 р. включно. 21.07.2015 р. Товариством було здійснено нарахування та оплату ОСОБА_1 перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів позивача у розмірі 1 209,36 грн. також позивачем було нараховано та сплачено ЄСВ в сумі 401,51 грн. в подальшому було з»ясовано, що наданий листок непрацездатності не відповідає дійсності. Крім того на підтвердження поважності причин відсутності на роботі в період з 02.10.2015 р. по 09.10.2015 р. ОСОБА_1 надано до Товариства листок непрацездатності серії АГЧ № 437868, в день звільнення 27.11.2015 р. позивачем за вказаним листком непрацездатності здійснено наступні виплати: оплата перших 5 днів лікарняних в сумі 920,78 грн., нараховано та сплачено ЄСВ в сумі 305,70 грн. 25.12.2015 р. позивач отримав лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про те, що листок непрацездатності серії АГЧ № 437868 виданий необґрунтовано. За таких обставин представник ТОВ «Консалтінг-Лейн» і звернувся до суду з позовом.
В подальшому представник ТОВ «Консалтінг-Лейн» збільшив позовні вимоги за зустрічним . Зазначив, що на підтвердження поважності відсутності на роботі в період з 12.10.2015 р. по 21.10.2015 р. подав листок непрацездатності серії АГЧ № 941532 по якому позивачем була здійснена оплата у розмірі 920,78 грн. та сплачено ЄВС у сумі 305,70 грн. В подальшому представником Товариства було з»ясовано, що під час перебування на лікарняному ОСОБА_1 13.10.2015 р. виїхав за кордон і повернувся в Україну 12.11.2015 р., тим самим порушивши режим встановлений лікарем. Таким чином ОСОБА_1 втратив право на допомогу з 13.10.2015 р. , а отже і безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 736,63 грн. Таким чином внаслідок подачі відповідачем Товариству підробного листка непрацездатності. Безпідставно виданого лікарняного та порушення відповідачем режиму встановленого лікарем, відповідач безпідставно отримані кошти у розмірі 2 866,77 грн., а також Товариством сплачено ЄСВ у розмірі 951,77 грн. За таких обставин представник Товариства просив стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі 3 818,54 грн.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити первісний позов в повному обсязі. Заперечував щодо задоволення зустрічного, зважаючи на те, що допомога по тимчасовій непрацездатності була виплачена ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник ТОВ «Консалтінг-Лейн», представник третьої особи просили задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного, зважаючи на те, що розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні було проведено відповідно до вимог чинного трудового законодавства України. у зазначені представником ОСОБА_1 період. А саме з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р. позивач за первісним позовом не перебував на робочому місті та не надав будь - яких доказів поважності причин відсутності на робочому місті.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленим наступне.
Встановлено, що на підставі наказу № 0048к від 02.06.2014 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Консалтінг-Лейн» на посаду оператора телекомунікаційних послуг відділу супроводження клієнтів ТОВ «Консалтінг-Лейн».
Наказом № 11/1 - В від 15.07.2015 р. ОСОБА_1 було оголошено догану у зв»язку із відсутністю на робочому місці в період з 13.07.2015 р. по 15.07.2015 р.
21.07.2015 р. ОСОБА_1 було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули допущені 16.07.2015 р., 17.07.2015 р. та 20.07.2015 р. на підставі наказу № 105-к від 21.07.2015 р.
Як свідчать матеріали справи, 23.07.2015 р. ТОВ «Консалтінг-Лейн» було отримано заяву ОСОБА_1 від 16.07.2015 р. про звільнення в порядку ч. 3 ст. 38 ЗпП України.
Також 04.08.2015 р. Товариством було отримано заяву ОСОБА_1 про відсутність його на роботі 20.07.2015 р. з поважних причин (перебування на лікарняному).
Оригінал листка непрацездатності серії АГЧ № 436602від 20.07.2015 р. отримано ТОВ «Консалтінг-Лейн» 03.09.2015 р.
28.09.2015 р. керівником Товариства видано наказ № 169-К про скасування наказу № 105-К від 21.07.2015 р. на поновлено ОСОБА_1 на роботі.
Як свідчать матеріали справи за час вимушеного прогулу працівнику було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та допомогу по тимчасовій непрацездатності від 20.07.2015 р. в розмірі 17 962,20 грн.
27.11.2015 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 22.10.2015 р.
Як зазначає представник ОСОБА_1 позивачу за первісним позовом не було виплачено заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р., а тому роботодавець в порядку ст.235 КЗпП України має сплатити працівнику 2 523,50 грн. та відповідно до ст.. 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 88 322,50 грн.
За положеннями ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представником ТОВ «Консалтінг-Лейн» не заперечувалась та обставина, що за зазначений період працівнику не було проведено оплату, проте зазначив, що ОСОБА_1 не перебував на робочому місці, пояснень відсутності на робочому місті не надавав.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у зв»язку із відсутністю без поважних причин на робочому місці в період з 13.07.2015 р. по 15.07.2015 р.
Наказ № 11/1-В від 15.07.2015 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржувався та у встановленому законом порядку не скасовувався.
Також, як свідчать матеріали справи працівниками ТОВ «Консалтінг-Лейн» 16.07.2015 р., 17.07.2015 р., 20.07.2015 р. складались акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі.
Також в адресу працівника керівником Товариства направлялись листи щодо надання пояснень відсутності на робочому місті з доказами направлення та отримання працівником листів Товариства.
17.07.2015 р. направив в адресу ТОВ «Консалтінг-Лейн» лист з повідомленням, що після обідньої перерви прийшов на роботу, але його не пустили на робоче місце та відмовились реєструвати заяву на звільнення. Відбувалось це в присутності дружини та адвоката.
Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 підтвердив. що 17.07.2015 р. його не пустили на роботу.
Такі ж пояснення дала і дружина позивача ОСОБА_5 також опитана в якості свідка.
З цього приводу ТОВ «Консалтінг-Лейн» 17.07.2015 р. складено акт про те. що о 15 год. 45 хв. ОСОБА_1 з»явився перед дверима офісу в присутності двох невідомих осіб, згідно слів ОСОБА_1 його дружини і адвоката з вимогою пропустити їх до директора Товариства Шевцової С.М., яка на той час перебувала у Центрі зайнятості Шевченківського району м. Києва. Охоронця про таку зустріч не повідомляли, тому він не пропустив невідомих. ОСОБА_1 було запропоновано зайняти робоче місце без супроводу сторонніх осіб, на що він у категоричній формі відмовив і покинув територію підприємства.
З іншого боку, і це підтверджується матеріалами справи перша заява ОСОБА_1 з повідомленнями поважності причин відсутності на робочому місті надіслана до ТОВ «Консалтінг-лейн» 20.07.2015 р.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому відповідно до положень ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи все вищенаведене суд приходить до висновку, що представником ОСОБА_1 не доведено в судовому засіданні, що працівник в період з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р. працював та приходив на роботу, а отже і має право вилату сум зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
З іншого боку і це не заперечується представником ОСОБА_1 працівник отримав допомогу по тимчасовій непрацездатності а саме: за листком непрацездатності серії АВТ № 596500 від 01.07.2015 р. підприємство виплатило суму у розмірі 1 209,36 грн. також Товариством було нараховано та сплачено ЄСВ в сумі 401,51 грн.; за листком непрацездатності серії АГЧ № 437868 підприємство виплатило в сумі 920,78 грн. також нараховано та сплачено ЄСВ в сумі 305,70 грн.; за листком непрацездатності серії АГЧ № 941532 здійснена оплата у розмірі 920,78 грн. та сплачено ЄВС у сумі 305,70 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Як було з»ясовано роботодавцем листок непрацездатності серії АВТ № 596500 від 01.07.2015 р., що його було видано КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровького району м. Києва», останнім ОСОБА_1 не видавався. Печатки «для листків непрацездатності» та кутовий штамп не відповідають дійсності.
Як свідчить лист відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, листок непрацездатності серії АВТ № 596500 не відповідає дійсності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» основними завданнями Фонду та його робочих органів є здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності.
За положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Листок непрацездатності серії АГЧ № 437868 наданий ОСОБА_1 на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місті за період з 02.10.2015 р. по 09.10.2015 р. після проведення перевірки Київського міського відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності визнано таким, що виданий необґрунтовано.
Крім того, як свідчать матеріали справи, під час перебування на лікарняному серії АГЧ № 941532 , ОСОБА_1 було порушено режим призначений лікарем режим - домашній, оскільки перебуваючи на лікарняному з 12.10.2015 р., 13.10.2015 р. виїхав за кордон через пункт пропуску Київ (Жуляни) авіарейсом № 728 Київ-Бубаї і повернувся в Україну 12.11.2015 р. Дана обставина не заперечувалась ОСОБА_1 під час його пояснень в якості свідка.
Приписами ст.. 23 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням. Застрахованi особи, якi в перiод отримання допомоги по тимчасовiй непрацездатностi порушують режим, встановлений для них лiкарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числi на лiкарсько-консультативну комiсiю (ЛКК) чи медико-соцiальну експертну комiсiю (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рiшенням органу, який призначає допомогу по тимчасовiй непрацездатностi.
За приписами ст. 130 КЗпП України Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
В свою чергу положеннями ст. 136 КЗпП України встановлено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення вимог ТОВ «Консалтінг-Лейн» в частині стягнення безпідставно отриманих коштів, а саме коштів отриманих ОСОБА_1 в якості допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2 866,77 грн.
Щодо стягнення з працівника сплаченого єдиного страхового внеску, то суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частин, оскільки дані суми не отримувались ОСОБА_1.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88.212-215 ЦПК України, ст.ст. 117,130,136,235 КЗпП України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування», суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Лейн» суму у розмірі 2 866,77 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя