Справа № 761/19918/16-ц
Провадження № 2/761/5796/2016
22 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Кияшко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа : ОСОБА_3 про зняття арешту з майна,
У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ( далі - відповідач), третя особа : ОСОБА_3 про зняття арешту з майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист, виданий Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з третьої особи боргу, у зв'язку з чим було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить позивача та третій особі в рівних частках. Третьою особою було сплачено борг та виконавче провадження закінчено, проте, відповідачем не знято арешт. Тому позивачі просили суд скасувати арешт та заборону відчуження нерухомого майна з квартири АДРЕСА_2, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1459255 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 11.11.2004 року за №1459255 про арешт квартири АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивачі та представник третьої особи підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, представника третьої особи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).
Судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.12.2000 року позивача та третій особі в рівних долях на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.2002 року з третьої особи на користь ОСОБА_4 стягнуто 410,00 грн., у зв'язку з чим відповідачем було відкрито виконавче провадження.
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 06.10.2015 року, зареєстровано обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_2 на підставі постанови б/н від 31.03.2003 року Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському району, реєстраційний номер обтяження 1459255.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з відповіді відповідача виконавче провадження про стягнення боргу з третьої особи на виконанні не перебуває, виконавчі провадження знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до квитанції від 30.05.2003 року третьою особою було виконано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.2002 року, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено, проте, накладений на майно третьої особи арешт державним виконавцем не скасований.
Відповідно до ч. 1 ст. 317, ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Даючи юридичну оцінку поясненням сторін та зібраним по справі доказам, враховуючи те, що божником по виконавчому провадженню була лише третя особа, крім того, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.2002 року виконано, суд вважає, що вимога позивачів про звільнення з-під арешту та заборону відчуження майна підлягає задоволенню. Не підлягає задоволенню вимога про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису, оскільки, вносить записи про скасування державної реєстрації на підставі рішення суду державний реєстратор.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 60, 61, 114, 169, 179, 208, 209, 211 - 215, 218, 360-7 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 317, 321 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", суд,
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа : ОСОБА_3 про зняття арешту з майна - задовольнити частково.
Зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, а саме : квартири АДРЕСА_2, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1459255, що був накладений постановою б/н Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції від 31.03.2003 року.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя