36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.08.2016 Справа № 917/889/16
за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, вул. Світла, 6, м. Київ, 02121
до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.08.2016
від відповідача: ОСОБА_2-Н.О., довіреність №2 від 04.01.2016
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача 181830,00 грн штрафу відповідно до договору №503-14 зберігання спеціалізованих броньованих автомобілів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язання відповідача щодо повернення майна за першою вимогою.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись відсутність доказів звернення до ПАТ "АвтоКраз" щодо повернення автомобільної техніки, зазначає, що виконав свій обов'язок щодо повернення майна.
Крім того, відповідач заяви про пропуск позивачем позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
19.12.2014 Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Замовник) та Публічне акціонерне товариство “АвтоКрАЗ” (Виконавець) уклали договір № 503-14 зберігання Спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar-АРС.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник передає, а Виконавець приймає на зберігання, протягом строку дії цього договору, двадцять одиниць спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС (далі - майно).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що зберігання за цим договором є безоплатним та не передбачає використання бюджетних коштів.
Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість майна, що передається на відповідальне зберігання становить 63800000 ( шістдесят три мільйона вісімсот тисяч) грн.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання двадцять одиниць спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС автомобільної техніки, відповідно до акту прийому - передачі від 19.12.2014.
Відповідно до п. 7.2 договору строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 7.1 цього договору (з моменту підписання), а закінчується 31 січня 2015 року.
Відповідно до акту прийому - передачі № 6 від 12.01.2015 відповідач передав, а позивач прийняв 5 одиниць спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС; відповідно до акту прийому - передачі №13 від 28.01.2015 відповідач передав, а позивач прийняв 1 одиницю спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС; відповідно до акту прийому - передачі №16 від 06.02.2015 відповідач передав, а позивач прийняв 10 одиниць спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС; відповідно до акту прийому - передачі №13 від 23.02.2015 відповідач передав, а позивач прийняв 4 одиниці спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar - АРС.
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, відповідно до акту прийому - передачі від 06.02.2015 повернення 10 спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar-АРС здійснена з простроченням строків повернення майна, що складає 5 днів, відповідно до акту прийому - передачі від 12.02.2015 поставка 4 спеціалізованих броньованих автомобілів Cougar-APC здійснена з простроченням строків повернення майна, що складає 11 днів.
Отже, як стверджує позивач, відповідач не здійснив повернення майна у повному обсязі у визначений строк.
Відповідно до п. 5.3 договору зберігання спеціальних броньованих автомобілів Cougar-APC у випадку неповернення майна Замовнику за першою вимогою, Виконавець повинен виплатити Замовникові штраф у розмірі 0,05 % від вартості майна за кожний день затримки.
Позивач просить суд стягнути з позивача штрафні санкції в розмірі 181830,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку відмовити в позові, виходячи з наступного.
Як досліджено судом укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором відповідального зберігання.
До відносин зберігання не врегульованих Господарським кодексом України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Як досліджено судом, договором №503-14 від 19.12.2014 не встановлено строку, на який було передано автомобільну техніку на зберігання.
Пунктом 7 договору лише передбачено строк дії договору - до 31 січня 2015 року, проте не визначений кінцевий строк виконання зобов'язання щодо зберігання майна.
Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення відповідачу вимоги про повернення майна.
Ухвалою суду від 19.07.2016 суд витребовував у позивача докази звернення до відповідача з вимогою про повернення майна проте, позивач зазначених доказів не надав.
Також, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що письмова вимога на адресу відповідача щодо повернення майна не направлялась.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), як це визначено ст. 610 ЦК України.
Отже, позивач не довів факт прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, переданого на зберігання.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для нарахування відповідачу пені в у розмірі 0,05% від вартості майна за кожний день затримки повернення майна.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, слід зазначити наступне.
Як роз'яснено у п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що право позивача не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 22.08.2016.
Суддя Д.М. Сірош