Справа № 523/9620/16-а
Провадження №2-а/523/478/16
"15" серпня 2016 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м.Одеси Шепітко І. Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулась позивачка з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням сум індексації, розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань та компенсації за невикористану відпустку, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату їй різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягає сплаті, з 14.02.2011 року в розмірі 82% заробітної плати з урахуванням сум індексації, розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань та компенсації за невикористану відпустку.
10.08.2016 року на адресу Суворовського районного суду м. Одеси надійшли заперечення відповідача, згідно яких відповідач просить відмовити позивачці у повному обсязі.
На підставі ст.183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження - у відповідносіт до ухвали суду від 14.07.2016 року.
Ухвалою суду від 14.07.2016 року адміністративний позов у частині вимог з 14.02.2011 року по 10.01.2016 року залишено без розгляду.
Матеріалами справи встановлено, що з 22.02.2005 року управлінням ПФУ в Суворовському районі м.Одеси було призначено позивачці пенсію за віком на підставі Закону України „Про державну службу".
06.06.2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку з урахуванням інших виплат згідно довідки №18/05, виданої 25.05.2016 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача рішенням №43 від 10.06.2016 року, Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виходило з того, що такі виплати, як індексація, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань не є надбавками, тому відповідно до ст.33 ЗУ «Про державну службу» не відносяться до складових заробітку, які враховуються для обчислення розміру пенсійного забезпечення..
Проте, такий висновок відповідача є необґрунтованим з наступних підстав.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів №3723-XII та №108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012р.(№21-430а11) та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Таким чином відмова відповідача у проведенні розрахунку пенсії позивачу з урахуванням інших виплат визначених в довідках є неправомірною, а порушене право позивача підлягає судому захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок повинен робитись, виходячи з дати звернення, а не з дати призначення пенсії, тому позов, з урахуванням частини вимог, залишених без розгляду, може бути задоволений з урахуванням дати звернення.
Керуючись ст.ст.10, 11, 76, 79, 122, 160, 161, 163, 183-2 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №43 від 10.06.2016 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації та матеріальної допомоги як складових частин заробітної плати.
Зобов'язати Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягає сплаті, з 14.02.2011 року в розмірі 82% заробітної плати з урахуванням сум індексації, розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань та компенсації за невикористану відпустку.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя