Справа № 522/7397/16-ц
Провадження № 2/522/5268/16
16 серпня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Бойчука А. Ю.
при секретарі - Скибінській Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити приміщення,-
27.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 звільнити приміщення вітальні, що є спільною частиною будинку за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 10/12 - г, шляхом переселення ОСОБА_3 до іншої частини будинку, що не є спільною, зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 належний догляд та лікування.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовувала тим, що позивач ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 28.03.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої ОДНК ОСОБА_5, набула право власності на ? частку дачного будинку за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 10/12 - г. На даний час вказана частина будинку задана в оренду ОСОБА_6. Як зазначив позивач, у спільній вітальні вказаного будинку на даний час проживає ОСОБА_3, яка потребує сторонньої допомоги та лікування. Позивач зазначає, що перебуванням ОСОБА_3 у вказаній кімнаті, відповідач позбавляє позивача права користуватися вітальнею. Посилаючись на вказані підстави позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення, в яких посилається на те, що він є співвласником вищевказаного будинку та реалізує право власності на власний розсуд. Відповідач також зазначив, що здійснює належний догляд за ОСОБА_3, просив відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх із зазначених підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 28.03.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої ОДНК ОСОБА_5, набула право власності на ? частку дачного будинку за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 10/12 - г. Відповідач ОСОБА_2 є іншим співвласником ? частки будинку на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.10.2014 року у цивільній справі №522/2686/14-ц.
На даний час у вказаному будинку проживає ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, усі субєкти права власності є рівними перед законом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожний власник має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, за винятком якщо використання свого права наносить шкоду правам інших громадян.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), а згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, закон визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має наперед встановленого значення.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами договір про порядок володіння та користування не встановлено, рішення про встановлення порядку володіння та користування спільною власністю між сторонами не ухвалювалося.
Досліджуючи матеріали справи суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують, що між сторонами існує той чи інший порядок користування кімнатами у спірному будинку. Крім того, суд зазначає, що як позивачеві так і відповідачеві, у відповідності зі ст.317 ЦК України належить право володіння та користування своїм майно, в тому числі і вітальнею.
Таким чином, встановивши, що між сторонами не визначений порядок користування будинком, суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо порядку користування житловим будинком та роз'яснює сторонам право звернутися до суду з метою встановлення порядку користування будинком із конкретним зазначенням кімнат та приміщень, які виділяються кожному із пі власників.
На даний час, суд позбавлений можливості вирішувати питання про виселення ОСОБА_3, оскільки кімната, в якій проживає вказана особа належить на праві спільної часткової власності як позивачеві, так і відповідачеві, а порядок володіння та користування між сторонами у встановленому законом порядку не визначений.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 надати належне лікування ОСОБА_3. Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які зазначені в позовній заяві. Позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 дійсно перебуває в хворому стані, що відповідач не дає її їжу, свідомо намагається довести ОСОБА_3 до смерті. Крім того, суд не бере до уваги доводи щодо наявності у ОСОБА_3 власного майна, оскільки вказані обставини не входять до предмету позову. Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги у цій частині є недоведеними.
Відповідно до ч.3 ст. 213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З наведеного вище, суд вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, тому вважає відмовити в їх задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити приміщення - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ю. Бойчук