Справа № 520/12885/13-ц
Провадження № 6/520/30/16
11 лютого 2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Прохорова П.А.,
за участю секретаря - Цвігун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015року у цивільній справі № 520/12885/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Каюма, ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення,-
ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просить суд відстрочити виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015року у цивільній справі № 520/12885/13-ц на період дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014року.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявниця посилається на те, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Заявниця зазначає, що постановою у справі № 6-46цс15 від 15.04.2015p. Вищий спеціалізований суд України визначив правовий висновок, а саме: згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 3 червня 2014 року №9 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта. Встановлений Законом №1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Виселення є примусовим позбавленням права користування (стягненням) предмета іпотеки.
Тому заявниця вважає, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" повинно бути зупинено на час дії закону виселення з квартири (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири та стягнення в рівних частках витрат по сплаті судового збору.
Крім того, заявниця зазначає, що на даний час апеляційним судом Одеської області розглядається її апеляційна скарга на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2013року по цивільній справі №1512/2-2028/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, заявниця вважає, що до розгляду вказаної апеляційної скарги необхідно зупинити примусове виконання виконавчих листів про виселення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання заочного рішення суду, а заяву розглянути за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Каюма, ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2015року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Южного ГРУ були задоволені. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Каюма, та всіх інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіального поширюється на адресу вказаної квартири. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Каюма витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 гривень.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.11.2015року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015року залишено без змін.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» суд має виходити з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Суд зазначає, що заявницею не наведено жодної обставини особливого характеру, які б надавали можливість суду відстрочити виконання рішення.
Суд не може розцінювати посилання ОСОБА_1, що містяться у її заяві, як особливі, виняткові, виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду.
Посилання заявниці на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отже виселення та інші дії не можуть застосовуватись до відповідачів під час дії цього закону, не приймається судом до уваги, оскільки заявниця не надала доказів, які б доводили ті обставини, що квартира, яка є іпотечним майном являється єдиним житлом відповідачів, крім того, ці доводи спростовує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з якої вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири №44 за адресою: м. Одеса вулиця Академіка Корольова будинок 68-а, тому посилання ОСОБА_1 на те, що спірна квартира є єдиним житлом відповідачів не відповідає дійсності.
З урахування викладеного, приймаючи до уваги, що у власності ОСОБА_1 є інший об'єкт нерухомого майна, що є житловим майном, суд зазначає, що до даних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується.
Крім того, не приймається судом до уваги посилання заявниці на те, що на даний час апеляційним судом Одеської області розглядається її апеляційна скарга на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2013року по цивільній справі №1512/2-2028/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим необхідно зупинити примусове виконання виконавчих листів про виселення, оскільки зазначену апеляційну скаргу було розглянуто та 10.11.2015року апеляційним судом Одеської області ухвалено рішення, яким рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2013 року змінено, викладено резолютивну частину рішення в новій редакції.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ODMLGA00000625 від 25.12.2007 року у розмірі 88808,17 дол. США доларів США (вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісім доларів США 17 центів) та 100 975 гривень (сто тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять грн.), у тому числі: заборгованості за кредитом -67513,20 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом -18677,15 доларів США; заборгованості по комісії - 2617,82 доларів США; та пені у сумі 100975 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру, загальною площею 50,90 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, належну ОСОБА_1 на праві власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом застосування процедури продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем за початковою ціною, визначеною договором іпотеки, а саме у сумі 1087150,37 грн. (що еквівалентно 48 000 дол. США) з наданням права отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені судові виграти, а саме: судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 гривень.
За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення примусового виконання виконавчих листів про виселення.
Також, в матеріалах справи наявний акт державного виконавця, зі змісту якого вбачається, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015року у цивільній справі № 520/12885/13-ц виконано.
При викладених обставинах заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 373 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015року у цивільній справі №520/12885/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Каюма, ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Прохоров П. А.