Єдиний унікальний № 500/7339/15-к
Провадження № 1-кп/500/153/16
про відмову у зміні запобіжного заходу та
про продовження строку тримання під вартою
22 серпня 2016 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у колегіальному складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_8 ,
потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представник потерпілого ОСОБА_11 ,
розглянувши в м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12013170150003832, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого та проживаючого в Україні за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
встановив:
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. Судовий розгляд кримінального провадження відкладений на 10 жовтня 2016 року, а строк тримання під вартою закінчується 27 серпня 2016 року.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів, посилаючись на те, що на даний час не відпали ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу, а саме ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_11 підтримали клопотання прокурора.
Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, його участь при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою ч. 1 ст. 193 КПК України, якою суд керується на підставі ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 199 КПК України, не передбачена.
Захисник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку судової повістки про виклик до суду через SMS-повідомлення, в порядку ч. 1 ст. 53 КПК забезпечена участь захисника ОСОБА_7 на окрему процесуальну дію для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, його захисник ОСОБА_7 , залучений на окрему процесуальну дію, заперечував проти продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а обвинуваченому ОСОБА_8 слід продовжити строк тримання під вартою з таких підстав.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2015 р. з метою запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків відносно ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався у встановленому законом порядку та закінчується 27 серпня 2016 року, а судовий розгляд у цьому провадженні на даний час ще не закінчений з об'єктивних причин, у зв'язку з чим виникла необхідність розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується на підставі ч. 2 ст. 331 КПК, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд також відповідно до ст. 178 КПК України оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується; його вік та стан його здоров'я; відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі те, що він не одружений, не має й утриманців; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.
У зв'язку з викладеним, враховуючи норми національного та міжнародного права те, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, не зникли, оскільки є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховатися від суду з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та вже переховувався від органів досудового розслідування і перебував у розшуку, що підтверджується наданими прокурором документами, а саме постановами про оголошення у розшук від 30.11.2011 р. та від 19.11.2013 р., постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 30.11.2011 р. про надання дозволу органам МВС України на затримання ОСОБА_8 та доставку його до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, клопотанням слідчого до компетентного органу Російської Федерації про видачу правоохоронним органам України ОСОБА_8 для притягнення до кримінальної відповідальності. Разом з цим, суд раніше вже висловлював думку про недоведеність наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час суд не знаходить підставі для відхилення від цієї позиції та знов не приймає до уваги посилання прокурора на наявність вказаних ризиків.
Таким чином, вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_8 може ухилитися від суду, а тому справжній інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу.
З урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_8 та запобігти ризику, зазначеному у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 20 жовтня 2016 року, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369 - 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинувачуваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, до 20 жовтня 2016 року.
Строк дії наявної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 закінчується 20 жовтня 2016 року.
Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_8 , а також направити до Ізмаїльської установи виконання покарань УДПтС України в Одеській області (№ 22) для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3