Справа № 723/1605/16-ц
Іменем України
(заочне)
16 серпня 2016 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Яківчика І.В.
при секретарі Крупчак М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-
встановив
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, посилаючись на те, що 25 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" було укладено договір фінансового лізингу №003460. Предметом лізингу є транспортний засіб марки Булат, модель -ДФ 404, вартістю 7936,51 доларів США. Позивачу було повідомлено, що у разі укладення договору фінансового лізингу протягом декількох днів транспортний засіб, вказаний в договорі, буде доставлений за адресою с.Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області та при сплаті 10 % вартості предмета лізингу, що становить 20 000 тис. грн. процес отримання трактора буде приорітетним. Позивачем 25.05.2016 року згідно квитанції №96 внесено на рахунок відповідача 20000 (двадцять тисяч) гривень в якій вказано призначення платежу: згідно договору №003460 від 25.05.2016 р. Однак позивач транспортний засіб не отримав, а детально вивчивши договір зрозумів що договір не відповідає його інтересам в тому числі і тому, що призначення здійсненого ним платежу був не платою за трактор, а адміністративним платежем. Просить визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого платежу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В судове засідання позивач та його представник направили письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, виходячи з чого суд знаходить можливим розглядати справу у його відсутності на ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, а саме.
25 травня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №003460, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування транспортний засіб, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. Предметом договору є транспортний засіб марки Булат, модель -ДФ 404, вартістю 7936,51 доларів США.
Позивач посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими, стверджує, що під час попередніх переговорів представником компанії його було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Він хотів придбати транспортний засіб, та сплатив за доставку транспортного засобу (а.с.17), однак працівниця відповідача вказала, що необхідно сплатити платіж в розмірі 10 %, а вже після надходження автомобіля сплатити залишок. При цьому вона вказала, що автомобіль купується не на умовах лізингу, оскільки позивач не сплачує авансовий платіж.
Згідно квитанції №96 від 25.05.2016 року, позивачем було здійснено оплату платежу згідно договору фінансового лізингу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень (а. с. 17).
Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг") лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з п. 1.3 оспорюваного договору фінансового лізингу, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки «Geeli Emgrand»), зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 2 до договору у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а пунктом 1.7 договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцяти) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.
Суд, виходячи із правових підстав укладення договору фінансового лізингу, вважає, що споживач, укладаючи такий договір, має право знати обсяг фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу.
За таких обставин, та відповідно до положеньст. 655 ЦК України, суд вважає, що погоджена сторонами ціна предмету лізингу є істотною умовою такого договору.
Із договору вбачається, що сторони остаточно не визначились з вартістю предмета лізингу. У пункті 8.2 оспорюваного договору вартість погоджена в сумі 7936,51 доларів США, але лише на момент укладання договору, згідно п.8.3, якого вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.
Крім цього із оспорюваного договору випливає, що лізингоодержувач не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.
Також,із договору та додатку №2 до нього вбачається, що предмет фінансового лізингу належним чином не визначений, зокрема відсутні технічні та індивідуальні характеристики трактора, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України.
У пункті 4.3 договору вказано, що разом з підписанням акту приймання передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток №3 до даного договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акту приймання передачі предмета лізингу.
Згідно пунктів 12.1; 12.13 договору лізингоодержувач не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає, крім того на лізингоодержувача накладаються додаткові фінансові санкції.
Відповідно до п. 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати оспорюваний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання предмета лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п.12.1 ст.12 договору, що стосується обсягу повернення коштів, а адміністративний платіж взагалі поверненню не підлягає.
Всі вищевказані обставини та умови оспорюваного договору є, на думку суду, істотним порушенням принципу справедливості та добросовісності, а укладення такого договору може поставити покупця, яким і є позивач по справі, у невигідні для нього фінансові умови. Вказаного він не знав в момент підписання договору, а тому не міг передбачити максимальну вартість предмета лізингу, який йому запропонує відповідач, який в даному випадку діяв недобросовісно.
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Для кваліфікацій умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше - умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге - умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє - умови договору завдають шкоди споживачеві.
В суді підтверджено, що предмет оспорюваного договору лізингу не був визначеним, оскільки відсутні його індивідуальні ознаки, що є порушенням положень ч. 1 ст. 807 ЦК України, за якими предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
В суді також було підтверджено, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, не обґрунтовано співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі та порушено принцип добросовісності. Позивачу не було роз'яснено призначення платежу, який виявився комісійною винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору, а сам позивач необачно вважав, що це є частковою оплатою вартості автомобіля. Можливості ознайомитися з умовами договору представник відповідача позивачу не наддала та спонукала його на підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору лізингу у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 30 % від сплаченої суми авансових платежів. У такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається (а.с.9-14)
Тобто, в цьому випадку порушується принцип добросовісності, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» є не лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.
Крім того, умова договору про неповернення цього платежу у випадку розірвання договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, що спричинило позивачу шкоди у вигляді неповернення сплачених коштів у розмірі 20 000 грн.
Отже, враховуючи те, що в договорі № 003460 фінансового лізингу укладеному між позивачем та відповідачем від 25.05.2016 року обмежені права позивача, як споживача, передбачені Законами України «Про захист прав споживача», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, суд знаходить, що є підстави відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визнати договір недійсним в цілому.
Тому суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним вищезазначеного договору і про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого платежу в 20 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6,8,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 6, 184, 203, 215, 216, 328, 509, 627, 692, 806, 807 ЦК України, ст.ст. 1,3,6,11,16,18,19 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 18,19 Закону України "Про захист прав споживачів", суд керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 15, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу №003460, укладений 25 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто".
Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія" "Ваш авто", 01601, м. Київ вул. Шовковична, 42-44, р/р 26001479423 МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" код ЄДРПОУ 39706238, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія" "Ваш авто", 01601 м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, р/р 26001479423 МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" код ЄДРПОУ 39706238 на користь держави, судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок, перерахувавши вказану суму отримувачу: УДК в Сторожинецькому районі Чернівецької області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37835756, банк отримувача: ГУДКУ у Чернівецькій області, код банку отримувача МФО 856135, № доходного рахунку 31216206700227, код класифікації доходів бюджету: 22030001.
Заочне рішення може бути переглянуте Сторожинецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.