печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28038/16-к
04 серпня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 16.05.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001194, -
09.06.2016 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України із вказаною скаргою на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 16.05.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001194.
Обґрунтовуючи скаргу, зазначає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 безпідставно закрито не за відсутністю події кримінального правопорушення, а з підстави невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Так, зазначає, що прокурором безпідставно не враховано, що ТОВ «КМП "Камиш-Бурун» не закривався Міністерством інфраструктури України, оскільки не являється портом, не включений до Реєстру морських портів України, який ведеться згідно з Порядком ведення Реєстру морських портів України, затв. постановою Кабінету міністрів України № 496 від 11.07.2013 p., і був створений на виконання вимог ст. 6 закону «Про морські порти України». Відповідно, вказаний порт не був і не міг бути закритий в розумінні наказу Міністерства інфраструктури України «Про закриття морських портів» № 255 від р.
Незважаючи на наведені факти, клопотання сторони захисту від 14.01.2016 р. про проведення перевірки і оцінки відповідних доказів залишилось без уваги слідчих і прокурорів ГПУ. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2016 р. (справа № 757/4029/16-к) про зобов'язання ГПУ надати відповідь по суті клопотання, не виконана.
Вказує, що буксир "Вітязь" не порушував режиму пункту контролю, оскільки пункт пропуску (контролю) може знаходилить лише на суходолі, тоді як буксир «Вітязь» зайшов в бухту Камиш-Бурун (а не в порт) і, не підходячи до берега, не відкриваючи кордонів, не оформляючи жодних документів і не питаючи дозволу самопроголошеної влади Криму, відбуксирував плавкран «ПГП-2» з вод півострова на не окуповану територію і тим самим зберіг його для держави Україна.
Порядок оформлення відкриття державного кордону на водному транспорті регламентується постановою Кабінету міністрів України № 451 від 21.05.2012 р. «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними». Цей порядок передбачає необхідність обов'язкового проходження кількох видів контролю і оформлення низки відповідних документів.
У випадку з судном «Вітязь» що в силу вищеописаних обставин жодного такого документу не оформлялось. Слідство не володіє і не може володіти такими документами, відповідно, твердження про «відкриття державного кордону капітаном буксира «Вітязь» 30.07.2014 р.» не мають під собою жодного реального підгрунтя.
Допитаний 24.02.2016 р. Генеральною прокуратурою України як спеціаліст інженер- програміст ДУ "Держгідрографія" ОСОБА_8 за посадою не володів і не міг володіти інформацією з означеного питання, у т.ч. письмовою, яку можна було б використати в якості належного і допустимого доказу у кримінальному провадженні. Тим більше, що ОСОБА_8 не зазначав і не міг зазначати, що перетинання державного кордону відбулось у юридичному сенсі (з оформленням усіх документів), оскільки сам у відповідних подіях участі не брав і спеціалістом у відповідній вузькій галузі не являється. Іншими словами, свідчення ОСОБА_8 не є належними і допустимими доказами юридичного факту відкриття державного кордону "Вітязем" 30.07.2014 р. в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України.
Звертає увагу на відсутність Порядку для морського сполучення, який міг бути порушений, оскільки Порядок № 367 від 04 червня 2015 р. на випадки з морськими суднами не розповсюджується, та не існує спеціалізованого Порядку для морського сполучення, за порушення якого винних капітанів суден можна притягати до кримінальної відповідальності.
Клопотання сторони захисту від 10.12.2015 р. про закриття кримінального провадження на підставі наведених обставин прокурор ОСОБА_9 не тільки не задовольнив, а й взагалі залишив без реакції. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2016 р. (справа № 757/49255/15-к) про зобов'язання ГПУ надати відповідь по суті клопотання не виконана.
Звертає увагу на відсутність мети «заподіяння шкоди інтересам держави» як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони в діях ОСОБА_4 , так як буксир «Витязь» під командуванням капітана ОСОБА_10 . Крайнікова не тільки не заподіяв шкоду інтересам держави Україна, а - навпаки - врятував державне майно (перевантажувач "ПГП-2", який належить ДП "МТП "Усть-Дунайськ") від незаконного привласнення самопроголошеною владою Криму.
Дані з АІС, на які посилається прокурор в оскаржуваній постанові, не можуть вважатись доказом у кримінальному провадженні, оскільки за функціональним призначенням не фіксує і не може фіксувати юридичні факти відкриття кордонів морськими суднами (заходження до портів, вихід з портів). Робота цієї системи взагалі не сертифікується і не ліцензується в Україні (це не заперечує і сама ДУ «Держгідрографія»).
Стверджує, що так звана "вантажна декларація" не відповідає встановленій формі і містить ознаки підробки. Зміст цього маніфесту не має нічого спільного з реальністю і елементарно протирічить функціональному призначенню судна "Вітязь", яке є буксиром та не призначено для вантажних перевезень. Він ніяк не міг брати на борт вантаж, оскільки для цього він не призначений.
Крім того, його було виявлено на судні тільки під час проведення обшуку 01.02.2016, тоді як оригінали всіх судових документів були вилучені під час обшуків 10.02.2015 та 05.04.2015.
Аналіз змісту Вантажного маніфесту від 31.07.2014 p., про який вказує прокуратура, дозволяє заявляти, що він не відповідає встановленій законом формі: не містить всієї інформації про вантаж, визнаної Правилами обов'язковою; не містить ПІБ двох осіб, що його підписали, по причині чого їх ідентифікація неможлива; капітан "Вітязя" ОСОБА_4 (єдина уповноважена особа) цей маніфест не підписував, від імені судна свій підпис поставила інша особа, і цей підпис стилістично навіть не схожий на підпис ОСОБА_4 ; в маніфесті немає жодної печатки, якою цей документ можна було б прив'язати до окупованого Росією Криму; невідомо, хто такий ОСОБА_11 , який "дозволив вивіз" вантажу. Невідомо, яку посаду він займав і в якому органі. Чи мав він право вирішувати такі питання. Підпис не скріплений печаткою. Невідомо, чи взагалі існує така особа або це вигадка ГПУ. Останнє припущення вимушені зробити з врахуванням того факту, що ГПУ не здійснила жодних слідчих дій з метою встановлення особи цього ОСОБА_12 і проведення його допиту.
Отже, ОСОБА_13 не відповідає встановленим законом вимогам, не підписаний самим капітаном ОСОБА_4 і містить сліди підроблення. До того ж, слідство не зможе представити на підтвердження здійснення вантажної операції відповідного коносаменту, оскільки його не існує в природі.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вимоги скарги підтримали повністю, просили скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову. Також звернули увагу, що попередня постанова прокурора про закриття цього кримінального провадження була скасована слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва. Вказує, що постанова слідчого судді про скасування постанови про закриття кримінального провадження надійшла на адресу Генеральної прокуратури України 16.05.2016, та в той же день, без проведення будь-яких додаткових слідчих дій у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_7 повторно виносить постанову про закриття кримінального провадження, та більшість висновків вказаної постанови суперечать висновкам постанови про закриття кримінального провадження від 23.03.2016, що була винесена прокурором ОСОБА_9 . Вважали, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги категорично заперечував, зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, кримінальне провадження закрито тільки відносно підозрюваного та за належної правової підстави, на підставі забраних в провадженні доказів, яким в оскаржуваній постанові надана належна правова оцінка. Вказав, що показаннями свідка ОСОБА_14 та вилученим під час обшуку на судні вантажним маніфестом, даними АІС підтверджується факт в'їзду судна «Вітязь» на тимчасово окуповану територію, а кримінальне провадження закрито оскільки неможливо було допитати особу, що підписала вантажний маніфест, провести інші слідчі дії на тимчасово окупованій території, і як наслідок - зібрати достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_4 в суді.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали скарги, матеріали закритого кримінального провадження, слідчий суддя надходить до наступних висновків.
В провадженні Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження №42014000000001194 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 332-1 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП «МТП «Усть-Дунайськ», за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за фактами порушення суднами порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України (закриті порти АР Крим) та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави, а також за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 16.05.2016 кримінальне провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою, та, враховуючи відсутність в наданих суду матеріалах закритого кримінального провадження підтвердження про вручення копії постанови особі, яка подала скаргу, - у строки, передбачені КПК України.
Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Між тим, закриваючи кримінальне провадження, прокурором означених вимог не повною мірою дотримано.
Так, як вбачається з матеріалів скарги, 10.12.2015 адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України подано клопотання про закриття кримінального провадження (отримано Генеральною прокуратурою України 11.12.2015) про закриття кримінального провадження через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді від 24.02.2016 задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 та зобов'язано компетентних осіб Генеральної прокуратури України виконати вимоги ст. 220 КПК України та розглянути клопотання адвоката ОСОБА_5 від 11.12.2015.
Зазначену ухвалу слідчого судді подано до Генеральної прокуратури України 25.02.2016.
14.01.2016 адвокат ОСОБА_5 звернувся до Генеральної прокуратури України із клопотанням (отримано Генеральною прокуратурою України в той же день) про проведення перевірки та оцінки нових і вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, інформації, викладеної у клопотанні, шляхом направлення запиту до Міністерства інфраструктури України з метою отримання підтверджуючої інформації та документів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2016 скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генеральної прокуратури України задоволено частково, зобов'язано слідчого Генеральної прокуратури у кримінальному провадженні розглянути по суті клопотання адвоката ОСОБА_15 від 14.01.2016 в порядку ст. 220 КПК України.
Поряд із тим, надані прокурором для розгляду скарги матеріали закритого кримінального провадження не містять даних щодо розгляду по суті означених клопотань та, відповідно, виконання наведених ухвал слідчих суддів, що свідчить про неповноту проведеного досудового розслідування.
Також прокурором не надано оцінки показанням допитаного в якості підозрюваного ОСОБА_4 щодо не підписання ним вантажного маніфесту від 31.07.2014, не було призначено відповідної почеркознавчої експертизи, а відтак і не перевірено версію щодо підроблення означеного документа, який в свою чергу приєднаний до матеріалів провадження як речовий доказ.
При цьому необхідно відзначити, що згідно із диспозицією ст. 332-1 КК України обов'язковим елементом складу цього злочину є мета - заподіяння шкоди інтересам держави.
Поряд із тим, в матеріалах провадження, наданих на дослідження слідчому судді, відсутні будь-які матеріали, які б свідчили про наявність у ОСОБА_4 умислу на досягнення мети у виді спричинення шкоди інтересам держави, тоді як відсутність даних про наявність хоча б одного з елементів складу кримінального правопорушення може свідчити про відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення, проте прокурором не обґрунтовано належним чином висновок про закриття кримінального провадження саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в контексті наведених обставин.
Вказані обставини беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення.
За таких обставин скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
При цьому слідчому судді при розгляді скарги на постанову про закриття кримінального провадження не надано повноважень зобов'язувати орган досудового розслідування чи прокурора прийняти певне процесуальне рішення.
Керуючись ст. ст. 214, 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 16.05.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001194 - задовольнити.
Постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 16.05.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001194 - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до Генеральної прокуратури України для продовження проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000001194.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1