номер провадження справи 14/51/14-20/56/16
16.08.2016 Справа № 908/1453/14
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
про стягнення суми 145207,45 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 58 від 31.12.2015 р.);
Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 225/20-19 від 11.07.2016 р.)
ВАТ «Запоріжжяобленерго» заявлений позов про стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» суми 89120,30 грн. пені, 20566,21 грн. 3% річних, 35520,94 грн. інфляційного нарахування.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2014 р. у справі № 908/1453/14 (суддя Сушко Л.М.), позов Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволений частково, з Концерну “Міські теплові мережі” стягнуто на користь позивача пеню в розмірі 44510,15 грн., 3% річних у розмірі 20566,21 грн., судовий збір у розмірі 1301,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.01.2016 р. (суддя Серкіз В.Г.) задоволено заяву позивача про відновлення справи № 908/1453/14, відновлено втрачену справу № 908/1453/14 повністю, матеріали господарської справи ухвалено передати до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду справи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Марченко О.А., суддів: Радіонова О.О., Попкова Д.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2014 р. у справі № 908/1453/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 р. у справі № 908/1453/14 касаційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2014 р. у справі № 908/1453/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2016 р. справа № 908/1453/14 передана на розгляд судді Гандюковій Л.П..
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.06.2016 р. справа № 908/1453/14 прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., справі присвоєно номер провадження 14/51/14-20/56/16, справу призначено до розгляду на 17.06.2016 р. Ухвалою суду від 17.06.2016 р. на підставі ст. 69 ГПК України, згідно з спільною заявою сторін, продовжено строк вирішення спору в справі на 15 днів - до 16.08.2016 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.08.2016 р.
У судовому засіданні 11.08.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві (вих. № 007-83/5954 від 22.04.2014 р.) із урахуванням письмових пояснень, отриманих судом 16.08.2016 р. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2004 р., а саме: відповідач несвоєчасно здійснив оплату за спожиту активну електричну енергію в період з серпня по листопад 2013 р. та січень 2014 р. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», договором № 44 від 01.10.2004 р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму 89120,30 грн. пені, 20566,21 грн. - 3 % річних, 35520,94 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідач із позовними вимогами не погодився та заперечив проти них з підстав, викладених у письмовому відзиві, який надійшов до суду 16.06.2016 р. Зазначає, що заборгованість, на яку позивач нарахував відповідачу штрафні та фінансові санкції, була сплачена останнім у повному обсязі. Щодо розрахунків за електроенергію, спожиту в серпні-вересні 2013 р. (за платіжними вимогами від 10.09.2013 р. № 7405, від 03.10.2013 р. № 7996) зазначає наступне. Розрахунок за електроенергію, спожиту у вказаний період, здійснений у порядку, визначеному нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», про що свідчить запис у призначенні даного платежу. На виконання приписів вказаного порядку 14.10.2013 р. підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію № 20/5099 на підставі актів від 01.10.2013 р. звірки взаємних розрахунків. Кошти в сумі 3768583,19 грн. надійшли на рахунок відповідача від сторони-5 протокольного рішення 21.10.2013 р. та 22.10.2013 р. були перераховані позивачу за платіжним дорученням від 16.10.2013 р. № 1757. Перерахована сума зарахована в т.ч. за договором № 44: оплата за електроенергію за: серпень 2013 р. - 693167,42 грн., за вересень 2013 р. - 1441280,78 грн. Решта платежу була зарахована в якості оплати за іншими договорами, укладеними з позивачем. Тобто, підписавши акти звіряння та спільне протокольне рішення, сторони в такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за платіжними вимогами від 10.09.2013 р. № 7504, від 03.10.2013 р. № 7996, тому фінансові та штрафні санкції не можуть бути нараховані на заборгованість, строк зобов'язання з оплати якої змінено вказаним спільним протокольним рішенням. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені 12742,54 грн. та 3% річних 2940,59 грн., а всього в сумі 15683,13 грн., нарахованих за даними платіжними дорученнями. Щодо розрахунків за електроенергію, спожиту в жовтні-листопаді 2013 р., січні 2014 р. (за платіжними вимогами від 11.11.2013 р. № 9441, від 05.12.2013 р. № 10100, від 06.02.2014 р. № 44/1а) зазначає. У спірний період на відповідача розповсюджувалась дія постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082. Тож кошти, що надійшли від споживачів відповідача перераховувались у першу чергу за спожитий природний газ у відповідності до порядку, встановленого даною постановою. На теперішній час діє Порядок № 217, який обмежує можливість відповідача розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів теплової енергії, і не має джерела для погашення штрафних та фінансових санкцій. Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, не відповідає вимогам, встановленим постановою Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. та листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97. Вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат є необґрунтованою та безпідставною, в зв'язку з чим просить відмовити в її задоволенні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі; відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних у загальній сумі 15683,13 грн., які нараховані за несвоєчасно сплачену електроенергію, спожиту в серпні та вересні 2013 р.; зменшити суму пені за несвоєчасно сплачену електроенергію, спожиту в жовтні-листопаді 2013 р. та січні 2014 р., на 99,9%.
10.08.2016 р. від відповідача надійшла заява про наведення додаткових доводів, згідно з якою відповідач заперечує щодо тверджень позивача про те, що спільними протокольними рішеннями не встановлювався новий порядок та строки проведення розрахунків по укладеному сторонами договору №44 від 01.10.2004 р., наводить витяги, зокрема, із постанов Верховного суду України у справах №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та Вищого господарського суду України у справах №914/2055/15, №914/2261/15, №922/5478/15, №922/6469/15. Враховуючи, що сторонами було змінено порядок та строки проведення розрахунків за спірним договором відповідно до вимог постанови КМУ №20, строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, тому підстави для застосування положень пункту 4.2.1 договору від 01.10.2014 р. №44 та ч.2 ст.625 ЦК України відсутні. Щодо долученої позивачем довідки №001-003/101 про встановлені для позивача нормативи відрахувань на поточні рахунки звертає увагу, що відсутність встановленого нормативу перерахувань з поточного рахунку не свідчить про відсутність надходжень на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Просить врахувати вищенаведене, а також доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, отриманому судом на новому розгляді справи, відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Також через канцелярію суду отримано клопотання долучити до матеріалів справи рішення та постанову у справі №908/656/16 для додаткового обґрунтування заперечень.
У письмових поясненнях, отриманих судом 16.08.2016 р. від позивача на заперечення відповідача, позивач вважає, що Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою КМУ від 11.01.2005 р. №20, спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію № 20/5099 визначають виключно механізм проходження бюджетних коштів між різними суб'єктами. Будь-яких інших правовідносин ці документи не регулюють, у тому числі не вносились зміни до умов договору в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, питання про припинення чи заміну (новацію) договору не вирішувалось. Також позивач заперечує проти зменшення розміру пені з огляду на скрутний фінансовий стан.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальник електричної енергії, позивач) та Концерном “Міські теплові мережі” (Споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії № 44 з протоколом розбіжностей.
За умовами розділу 1 договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно п. 2.2.3. Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 4 “Порядок розрахунків” та № 5 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Пунктом 9.7. договору (з врахуванням Протоколу врегулювання розбіжностей) встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2004 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Відповідно до матеріалів справи та усних пояснень представників сторін, договір № 44 своєї дії не припинив, діє на теперішній час.
До договору сторонами підписаний додаток № 4 «Порядок розрахунків».
Згідно п. 7 додатку № 4 до договору (з врахуванням Протоколу врегулювання розбіжностей), Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається: - при направленні рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на конверті, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); - при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення № 7504 від 10.09.2013 р. з призначенням платежу: “кінцевий розрахунок за ел. енергію у серпні 2013 р. на підставі показників приладів обліку та діючих тарифів з урахуванням ПДВ 20%. Договір № 44 від 01 жовтня 2004 р.” на загальну суму 1293167,42 грн.
Відповідач здійснив оплату платіжної вимоги-доручення: 27.09.2013 р. - у розмірі 400000,00 грн., 30.09.2013 р. - у розмірі 200000,00 грн., 22.10.2013 р. - у розмірі 693167,42 грн.
Позивач направив на адресу відповідача платіжну-вимогу доручення № 7996 від 03.10.2013 р. з призначенням платежу: “кінцевий розрахунок за ел. енергію у вересні 2013 р. на підставі показників приладів обліку та діючих тарифів з урахуванням ПДВ 20%. Договір № 44 від 01 жовтня 2004 р.” на загальну суму 1441280,78 грн. Відповідач 22.10.2013 р. здійснив оплату платіжної вимоги-доручення в розмірі 1441280,78 грн.
Позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення № 9441 від 11.11.2013 р. з призначенням платежу: “кінцевий розрахунок за ел. енергію у жовтні 2013 р. на підставі показників приладів обліку та діючих тарифів з урахуванням ПДВ 20%. Договір № 44 від 01 жовтня 2004 р.” на загальну суму 6802172,23 грн. Відповідач здійснив оплату платіжної вимоги-доручення, а саме: 25.11.2013 р.- у розмірі 1000000,00 грн., 28.11.2013 р. - у розмірі 802172,23 грн., 03.12.2013 р.- у розмірі 500000,00 грн., 04.12.2013 р. - у розмірі 200000,00 грн., 05.12.2013 р. - у розмірі 150000,00 грн., 06.12.2013 р. - у розмірі 100000,00 грн., 09.12.2013 р. - у розмірі 100000,00 грн., 10.12.2013 р. - у розмірі 100000,00 грн., 12.12.2013 р. - у розмірі 500000,00 грн., 13.12.2013 р. - у розмірі 500000,00 грн., 16.12.2013 р.- у розмірі 1000000,00 грн., 17.12.2013 р. - у розмірі 1000000,00 грн., 18.12.2013 р. - у розмірі 850000,00 грн.
Позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення № 10100 від 05.12.2013 р. з призначенням платежу: “кінцевий розрахунок за ел. енергію у листопаді 2013 р. на підставі показників приладів обліку та діючих тарифів з урахуванням ПДВ 20%. Договір № 44 від 01 жовтня 2004 р.” на загальну суму 7868446,51 грн. Відповідач здійснив оплату платіжної вимоги-доручення, а саме: 26.12.2013 р. - у розмірі 2000000,00 грн., 27.12.2013 р. - у розмірі 1000000,00 грн., 30.12.2013 р. - у розмірі 4868446,51 грн.
Позивач направив на адресу відповідача рахунок № 44/1а від 06.02.2014 р. з призначенням платежу: “плата за електроенергію спожиту в січні 2014 р. ПДВ 20%. Договір № 44 від 01.10.04” на загальну суму 9496202,27 грн. Відповідач здійснив оплату рахунка, а саме: 14.02.2014 р. - у розмірі 2000000,00 грн., 18.02.2014 р. - у розмірі 1000000,00 грн., 19.02.2014 р. - у розмірі 4000000,00 грн., 20.02.2014 р. - у розмірі 2496202,27 грн.
Усі платіжні вимоги-доручення та рахунок направлялися позивачем відповідачу поштою, що підтверджується фіскальними чеками та переліками відправленої кореспонденції, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач у судовому засіданні підтвердив отримання від позивача рахунків.
Оплата відповідача підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень, у яких зазначалося за якими саме рахунками здійснювалася оплата.
У матеріалах справи маються відповіді відповідача на претензії позивача, згідно з яких відповідач просить не нараховувати пеню та 3% річних, оскільки несвоєчасне виконання зобов'язань за договором від 01.10.2004 р. № 44 сталося не з вини останнього.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково на наступних підставах.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч. 7 ст. 276 ГК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 7 додатку № 4 до договору встановлено, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником.
Відповідно до п. 4.2.1 договору № 44 від 01.10.2004 р. за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 «Порядок розрахунків») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5% від суми боргу простроченого платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 затверджений Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Згідно з п. 7 даного Порядку розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Між сторонами в справі за договором № 44 проведено звіряння заборгованості за спожиту електроенергію від мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 01.10.2013 р., споживач: Концерн «Міські теплові мережі», відповідно до якого сальдо розрахунків складає 2134448,20 грн. на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» (а.с. 152 т. 1).
14.10.2013 р. на виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України між сторонами в справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради, Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", ДП "Енергоринок" підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099, відповідно до умов якого Концерн "Міські теплові мережі" у спільних розрахунках за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у взаємовідносинах семи учасників, який отримує грошові кошти від Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", перераховує Відкритому акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" кошти за спожиту електричну енергію у сумі 3768583,19 грн., в т.ч. ПДВ 628097,20 грн. з записом у графі "призначення платежу": "Електроенергія за серпень-вересень місяць 2013 року "п" 3768583,19 грн. та "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20".
У пункті 5 спільного протокольного рішення визначено, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
У матеріалах справи є платіжне доручення № 1757 від 16.10.2013 р. (а.с. 118 т. 1), яке свідчить про перерахування відповідачем на користь позивача платежу на загальну суму 3768583,19 грн. із призначенням платежу: «Електроенергія» за серпень-вересень 2013 р. СПР № 20/5099 від 14.09.13 р. «п» 3768583,19 грн. та «Пост. КМУ від 11 січня 2005 р. № 20», ПДВ - 628097,20 грн.».
Дана сума згідно з поясненнями представників сторін надійшла на рахунок позивача 22.10.2013 р.
Відповідно до відзиву відповідача від 16.06.2016 р. частина даної суми була зарахована відповідно до підписаних з позивачем актів звіряння, в тому числі за договором № 44 від 01.10.2004 р.: оплата за електроенергію, спожиту в серпні 2013 р. - 693167,42 грн., оплата за електроенергію, спожиту в вересні 2013 р. - 1441280,78 грн. Решта платежу була зарахована в якості оплати за іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечив зарахування коштів у сумі 693167,42 грн. за платіжною вимогою-дорученням № 7504 від 10.09.2013 р. (за серпень 2013 р.) та в сумі 1441280,78 грн. за платіжною вимогою-дорученням № 7996 від 03.10.2013 р. (за вересень 2013 р.). Дане також підтверджується позовною заявою позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Предметом спору є стягнення 89120,30 грн. пені, 20566,21 грн. - 3 % річних, 35520,94 грн. інфляційних, які позивач нарахував за порушення зобов'язання в частині строків оплати.
Відповідно до розрахунку пені та 3% річних, позивач за платіжною вимогою-дорученням № 7504 (кінцева дата оплати 20.09.2013 р.) нарахував пеню та 3% річних за загальний період з 21.09.2013 р. по 21.10.2013 р. (з 21.09.2013 р. по 26.09.2013 р. (6 днів прострочення) на суму боргу 1293167,42 грн.; з 27.09.2013 р. по 29.09.2013 р. (3 дні прострочення) на суму боргу 893167,42 грн., з 30.09.2013 р. по 21.10.2013 р. (22 дні прострочення) на суму боргу 693167,42 грн.). За платіжною вимогою-дорученням № 7996 (кінцева дата оплати 14.10.2013 р.) позивач нарахував пеню та 3% річних за загальний період з 15.10.2013 р. по 21.10.2013 р. (7 днів прострочення) на суму боргу 1441280,78 грн. Дні проведеної відповідачем оплати позивачем не включені в періоди нарахування пені та 3% річних на прострочену суму.
Згідно з приписами ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016 р. у справі № 908/1453/14 зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах в аналогічних правовідносинах неодноразово зазначав, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії. Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору про постачання електричної енергії, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором, який діяв на момент розгляду справи.
Вказані правові висновки суд бере до уваги.
У пункті 5 спільного протокольного рішення від 14.10.2013 р. визначено, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач отримав грошові кошти від сторони-5 21.10.2013 р., що підтверджується копією банківської виписки, та на слідуючий день -22.10.2013 р. перерахував дані кошти стороні-7 ВАТ «Запоріжжяобленерго», тобто в межах строку, встановленого спільним протокольним рішенням № 20/5099.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 14.10.2013 р. - дати укладення спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099, сторонами змінено порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 44 від 01.10.2004 р.
Відповідно, судом відмовляється в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми 3593,33 грн. пені та суми 829,23 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.10.2013 р. по 21.10.2013 р. за платіжною вимогою-дорученням № 7996 від 03.10.2013 р., оплата за якою була проведена відповідачем згідно з спільним протокольним рішенням № 20/5099 від 14.10.2013 р.
Судом також відмовляється в задоволенні позовних вимог стовно стягнення з відповідача суми 1975, 05 грн. пені та суми 455,78 грн. 3 річних, нарахованих за період з 14.10.2013 р. по 21.10.2013 р. за платіжною вимогою-дорученням № 7504 від 10.09.2013 р., оскільки оплату було здійснено в межах порядку і строків, встановлених спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099 від 14.10.2013р.
Враховуючи, що до моменту укладення спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099 від 14.10.2013р. строк виконання грошового зобов'язання, передбачений договором № 44, за платіжною вимогою-дорученням № 7504 від 10.09.2013 р. відповідачем був порушений, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2763,48 грн. пені та суми 637,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.09.2013 р. по 26.09.2013 р., суми 954,34 грн. пені та суми 220,23 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.09.2013 р. по 29.09.2013 р., суми 3456,34 грн. пені та суми 797,62 грн. 3% річних, нарахованих за період з 30.09.2013 р. по 13.10.2013 р. включно на суму боргу 693167,42 грн. за 14 днів прострочення. При цьому суд брав до уваги, що відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099 від 14.10.2013р. ним не передбачено звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яке мало місце станом на день підписання рішення № 20/5099.
Стосовно нарахування пені та 3% річних за платіжними вимогами-дорученнями № 9441 від 11.11.2013 р. (кінцева дата оплати 21.11.2013 р.), № 10100 від 05.12.2013 р. (кінцева дата оплати 13.12.2013 р.) та рахунку № 44/1а від 06.02.2014 р. (кінцева дата оплати 14.02.2014 р.) суд зазначає, що відповідачем за даними платіжними вимогами та рахунками допущено прострочення здійснення розрахунків, що не заперечується відповідачем. Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099 від 14.10.2013р. не стосується заборгованості, строків та її оплати за цей період.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» (версія 2.8.8) розрахунок пені та 3% річних за загальний період з 22.11.2013 р. по 17.12.2013 р., зроблений позивачем, судом встановлено, що розрахунок є правильним, загальна сума пені, нарахованої за платіжною вимогою-дорученням № 9441 становить 40660,81 грн., загальна сума 3% річних становить 9383,25 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» (версія 2.8.8) розрахунок пені та 3% річних за загальний період з 17.12.2013 р. по 29.12.2013 р., зроблений позивачем, судом встановлено, що розрахунок є правильним, загальна сума пені, нарахованої за платіжною вимогою-дорученням № 10100 становить 32514,17 грн., загальна сума 3% річних становить 7503,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» (версія 2.8.8) розрахунок пені та 3% річних за загальний період з 18.02.2014 р. по 19.02.2014 р., зроблений позивачем, судом встановлено, що розрахунок є правильним, загальна сума пені, нарахованої за рахунком № 44/1а становить 3202,78 грн., загальна сума 3% річних становить 739,10 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Заперечення відповідача, викладені в відзиві від 16.06.2016 р. та доповнені, зокрема, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» та постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» судом до уваги не беруться. Суд зазначає, що постановою від 03.12.2008 р. № 1082, зокрема, визначено базовий норматив відрахування коштів, який розраховується НАК «Нафтогаз «України» за наведеною формулою. Відповідно, грошові кошти, які залишилися від першочергового розрахунку Концерну за спожитий природний газ, залишаються в розпорядженні відповідача. Заборгованість відповідача за договором № 44, у зв'язку з якою позивачем нараховано пеню та 3% річних, виникла в період з серпня по листопад 2013 р. та за січень 2014 р. У даний період постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 не діяла. Суд враховує, що відповідно до Витягу з ЄДРПОУ (а.с. 107 т. 1) видами діяльності відповідача є не лише постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а й монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність головних управлінь (хед-офісів), технічні випробування та дослідження, будівництво трубопроводів. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі», відповідно до п. 2.1 статуту Концерну «МТМ» є, зокрема, одержання прибутку. Допускаючи порушення грошових зобов'язань за договором № 44, відповідач, враховуючи приписи даного договору та діючого законодавства, був обізнаний про правові наслідки такого порушення, а саме: можливістю нарахування кредитором пені та 3% річних. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14).
У письмовому відзиві відповідача, який надійшов до суду 16.06.2016 р., викладено клопотання про зменшення суми пені за несвоєчасно сплачену електроенергію, спожиту в жовтні-листопаді 2013 р. та січні 2014 р., на 99,9%. В обґрунтування клопотання відповідача зазначив, що є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем не для власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. Фінансова ситуація Концерну «МТМ» ускладнює проведення поточних розрахунків за енергоносії, необхідні для вироблення теплової енергії, оскільки для своєчасних розрахунків грошових коштів після розподілу відповідно до Порядку № 217 не вистачає у значних розмірах, оскільки всі грошові кошти від споживачів теплової енергії не потрапляють в розпорядження Концерну, а перераховуються майже у 100% розмірі на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.06.2016 р. складає 398805,0 тис. грн., станом на 16.06.2016 р. сума реструктуризованої заборгованості складає 3178622,03 грн. У міжопалювальний період підприємство відчуває значний брак коштів для здійснення постійних витрат. Прострочення відповідачем платежів з оплати електроенергії за договором спричинена також невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому рівню витрат. Вважав, що перелічені обставини мають істотне значення та є винятковими в розумінні ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, а тому є належною та достатньою підставою для максимального (на 99,9%) зменшення судом розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
Позивач проти заявленого клопотання заперечив, зазначивши, що мається дебіторська заборгованість споживачів за спожиту електроенергію перед ВАТ «Запоріжжяобленерго», яка станом на 01.05.2016 р. складає 1106862803,45 грн. Позивач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується матеріалами справи.
У подальшому в судових засіданнях відповідач по суті відмовився від цього клопотання, оскільки остаточно просив у позові відмовити повністю.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст. 233 ГК України.
Частиною 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Керуючись вказаними нормами, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені за ініціативою суду. При цьому суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Суд бере до уваги, що відповідачем не надано у підтвердження тяжкого фінансового стану балансу (звіт про фінансовий стан), звіту про фінансові результати на останню звітну дату, оскільки суд повинен брати до уваги лише належні докази у підтвердження такого стану та враховувати фінансовий стан обох сторін на дату прийняття рішення. Суд не може надати перевагу відповідачу на підставі довідок відповідача про стан заборгованості, оскільки позивачем, в свою чергу, надані довідки про значну дебіторську заборгованість споживачів перед ВАТ «Запоріжжяобленерго»та довідку щодо дефіциту обігових коштів.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь суми 35520,94 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з 21.09.2013 р. по 19.02.2014 р.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Згідно з розрахунком позивача, останній нараховує інфляційні втрати в розмірі 35520,94 грн. окремо за кожною платіжною вимогою-дорученням та рахунком, але розрахунок інфляційних становить менше місяця, що суперечить наведеному вище.
Таким чином, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 35520,94 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного, у цілому позовні вимоги задовольняються частково. Посилання позивача та відповідача на інші норми права, письмові докази не спростовують висновків суду.
Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок - для сплати пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, судового збору та інші № 260081031709 в Запорізькому відділенні АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) суму 83 551(вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 92 коп. пені, суму 19281 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн.20 коп. 3% річних, суму 2 056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн. 57 коп. судового збору. Видати наказ.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено 19 серпня 2016 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.