11.08.16р. Справа № 904/4570/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", м. Київ
до Васильківського районний відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Васильківка Дніпропетровської області
про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2, посв. № 186 від 22.01.2016р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Васильківського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області через Управління Державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровській області збитки в сумі 212 934 грн. 83 коп., з яких: 20 190 грн. 06 коп. - 3% річних, 192 744 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, в рахунок відшкодування підтвердженої шкоди (втрат) завданої позивачу невиконанням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі № 26/95-09.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Васильківським районним відділом державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зобов'язань щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009 року по справі № 26/95-09 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Нотапс» (яке є правонаступником ТОВ «Корпорація» Агросинтез» - стягувача у справі № 26/95-09 та замінено ухвалою суду від 20.05.2014р.), основного боргу на суму 149 723 грн. 38 коп., суми індексації - 78 567 грн.71 коп., процента за понадстрокове користування товарним кредитом - 2 375 грн. 06 коп., пені за порушення терміну оплати - 87 660 грн. 89 коп., штрафу на суму 91 957 грн. 01 коп., державного мита у сумі 4 102 грн. 78 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Позивач підкреслює, що предметом позовних вимог є стягнення інфляційних втрат та 3% річних як збитків (втрат) позивача у зв'язку із тривалим, безпідставним та незаконним невиконанням зазначеного наказу господарського суду, у зв'язку із недотриманням та порушенням відповідачем норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" та обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на положення ст. 625, 1166 ЦК України.
21.06.2016р. позивачем надані письмові пояснення від 15.06.2016р. № 15-2/06, в яких він у підтвердження правомірності та обґрунтованості позовних вимог вказує на факт перебування боржника - ОСОБА_3 у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб'єктів господарювання, що передбачає можливість отримання різного роду доходів, видатків, дивідендів тощо. Крім того, боржник працював та отримував заробітну плату у Філії "Дніпропетровський кінний завод №65" Державного підприємства "Конярство України", працює та отримує заробітну плату у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті. До того ж, Васильківським районним відділом державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_3 працює та отримує заробітну плату у Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті. Наведене, на думку позивача свідчить про можливість виконання наказу у справі № 26/95-09 та підтверджує доводи позивача про бездіяльність виконавчої служби.
19.07.2016 відповідач подав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що на виконання до відділу 17.03.2014р. повторно надійшов дублікат наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. № 26/95-09 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" заборгованості в розмірі 414 504 грн. 88 коп., у зв'язку із чим 20.03.2014р. державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якому присвоєно № 42546072 Згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно із відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Оскільки, на виконанні у Відділі перебувало зведене виконавче провадження за № 40815140, після спливу добровільного строку виконання державним виконавцем на підставі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження» 26.03.2014р. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 42546072 до зведеного виконавчого провадження за № 40815140. Останнє виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 40815140 12.08.2015р. за постановою державного виконавця в межах виконання виконавчого провадження № 48330148, відкритого на підставі наказу № 911/2929, виданого 11.10.2013р. господарським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Компанія» Ніко-Тайс» заборгованості в розмірі 1 277 грн. 52 коп. За результатами здійснених виконавчих дій у межах зведеного виконавчого провадження було встановлено наступне: згідно відповідей з реєструючих органів за боржником відсутня реєстрація рухомого та нерухомого майна, окрім наступного майна: напівпричіп - бортовий-Е, СЗАП 93272А, 2004 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, який перебуває у розшуку за постановою державного виконавця від 17.09.2015 року та станом на 14.06.2016 року не розшуканий. Інше майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення державним виконавцем не виявлено. Згідно відповіді наданої з Пенсійного фонду України, яка формується за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень боржник перебуває у трудових відносинах з філією "Одеський іподром" державного підприємства "Конярство України", яке знаходиться в м. Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6, що по територіальності відноситься до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області. Відповідно до частині 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Оскільки, у державного виконавця Васильківського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відсутня можливість виконати рішення за місцем реєстрації боржника, було прийнято рішення виконавчий документ направити за належністю до подальшого його виконання за місцем роботи боржника, адреса місця знаходження якої відноситься по територіальності до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області. Таким чином, 14.06.2016р. державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 42546072 із складу зведеного виконавчого провадження № 40815140 та виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. № 26/95-09 завершено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, копії якої до відома направлено сторонам виконавчого провадження та до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області до виконання. Просив в позові відмовити.
Позивач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" основний борг на суму 149 723 грн. 38 коп., суму індексації - 78 567 грн.71 коп., процент за понадстрокове користування товарним кредитом - 2 375 грн. 06 коп., пеню за порушення терміну оплати - 87 660 грн. 89 коп., штраф на суму 91 957 грн. 01 коп., державне мито у сумі 4 102 грн. 78 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
11.06.2009р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р., яке набрало законної сили 11.06.2009р., видано наказ.
Постановою ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області від 20.03.2014р. відкрито виконавче провадження № 42546072 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 26/95-09 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Коопорація "Агросинтез" 414 504 грн. 88 коп.
Згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем, керуючись ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" разом із відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
20.05.2014р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 26/95-09 здійснено заміну товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", на підставі якої постановою ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області від 12.06.2014р. здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 42546072.
Оскільки, на виконанні в відділу державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження № 40815140 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, державний виконавець керуючись ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" 26.03.2014р. виніс постанову про приєднання виконавчого провадження № 42546072 до зведеного виконавчого провадження № 40815140.
Останнє виконавче провадження за про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 40815140 12.08.2015р. за постановою державного виконавця при виконання виконавчого провадження за № 48330248 відкритого на підставі наказу № 911/2920, виданого 01.10.2013р. господарським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс" заборгованості в розмірі 1 277 грн. 52 коп.
Під час виконання вказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем, за вимогами ст. ст. 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження" здійснювалась перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів до органів реєстрації.
Згідно отриманих відповідей за боржником відсутня реєстрація рухомого та нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення, окрім напівпричепу бортового Е 2004 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1.
Державним виконавцем з метою виявлення місцезнаходження вказаного майна у рамках зведеного виконавчого провадження здійснювалися заходи щодо встановлення вказаного вище майна боржника, але майно не було знайдено.
Керуючись ст. 40 Закону України "Про провадження провадження" державним виконавцем при виконання виконавчого провадження № 47943246, відкритого на підставі наказу № 28/247-09 від 09.06.2009р., виданого господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс" заборгованості на загальну суму 25 133 грн. 74 коп., яке входило до складу зведеного виконавчого провадження, 17.09.2015р. винесено постанову про розшук майна боржника та направлено до УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області до виконання, сторонам виконавчого провадження до відома.
Крім того, ухвалами господарського суду від 20.02.2015р. та 14.04.2016р. скарги ТОВ «Компанія» Нотапс» на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 26/95-09 задоволені. Визнано бездіяльність ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області під час виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 26/95-09 незаконною та протиправною.
Як встановлено судом, державним виконавцем при примусовому виконання вказаного зведеного виконавчого провадження неодноразово здійснювалися виїзди за адресою боржника, а саме: Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Крупської, 20/7 та було встановлено, що боржник за вказаною адресою не знаходиться.
14.01.2016р. керуючись ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для встановлення адреси реєстрації боржника, але згідно наданої відповіді боржник зареєстрований за адресою значеною у виконавчому документі.
Згідно відповідей, наданих з Пенсійного фонду України, яка формується за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень боржник перебуває у трудових відносинах з філією "Одеський іподром" державного підприємства "Конярство України", яке знаходиться в м. Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6, що по територіальності відноситься до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Оскільки, у державного виконавця Васильківського районного відділу державної виконавчої служи ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відсутня можливість виконати рішення за місцем реєстрації боржника, державним виконавцем 14.06.2016р. винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 42546072 із складу зведеного виконавчого провадження № 40815140 та виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. № 26/95-09 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Компанія "Нотапс" 414 504 грн. 88 коп. закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, копії якої до відома направлено сторонам виконавчого провадження та до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області до виконання.
За твердженнями позивача, внаслідок незаконної бездіяльності Васильківського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів для своєчасного та повного виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. № 26/95-09 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Компанія "Нотапс" 414 504 грн. 88 коп. йому завдано збитки в сумі 212 934 грн. 83 коп., які складаються з 20 190 грн. 06 коп. 3% річних та 192 744 грн. 77 коп. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, які позивач просить стягнути з відповідача, що і є причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1.,2 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржником щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 414 504 грн. 88 коп., відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. № 26/95-09 є Фізична особа - підприємець ОСОБА_3.
Тобто, відповідач у справі не є боржником позивача у розумінні ст.ст. 509, 510 та ст. 625 Цивільного кодексу України.
У даному випадку зобов'язання відповідача по цій справі не є грошовим зобов'язанням у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Так, ст. 625 ЦК України пов'язує виникнення права у кредитора вимагати сплати боргу з урахування 3% річних та інфляційних втрат, нараховану на заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не має заборгованості перед позивачем та не є боржником у справі, що свідчить про безпідставність вимоги позивача про відшкодування суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.
В даному випадку грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 26/95-09 виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс”.
Чинне законодавство дозволяє позивачу звернутися до господарського суду саме до боржника з вимогою сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 Цивільного кодексу України.
У відповідності до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
За приписами частини 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.
Доказів в підтвердження завданої шкоди та того, що виконавчий документ міг бути фактично виконаний позивач не надав.
Таким чином, позивачем у встановленому порядку не було доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неотриманням позивачем грошових коштів в сумі 212 934 грн. 83 коп. та бездіяльністю Васильківського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Так, позивачем не доведено, що у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 було майно та кошти, за рахунок яких відділ державної виконавчої служби мав змогу здійснити виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 26/95-09, однак в порушення законодавства ухилився від таких дій.
Вказане виключає цивільну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування.
Підсумовуючи викладене, та враховуючи, що чинне законодавство передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних саме за грошовими зобов'язаннями, матеріальними втратами, суд доходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та нарахованих інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_4
Повне рішення складено -16.08.16р.