11.08.16р. Справа № 904/1954/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", м. Київ
до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ", м. Дніпропетровськ
Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕХ15", м. Одеса
Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Одеса
Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "СКТБ "Елемент", м. Одеса
Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна організація (установа, заклад) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ", м. Київ
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним та застосування наслідків його недійсності
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Близно О.Г., дов. від 05.05.16р.
від відповідача 1: Горбачова В.В., дов. від 20.04.16р.
від відповідача 2: Чебан С.В., дов. від 11.01.16р.
від третіх осіб 1-3: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕХ15", в якому просить:
- визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" повернути Публічному акціонерному товариству "ДЕЛЬТА БАНК" оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що укладений договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. в силу п.п.1, 2, 3, 4 та 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним, оскільки вартість прав вимоги суттєво занижено; реального надходження грошових коштів не було, внаслідок чого він став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов"язань перед іншими кредиторами стало неможливим. А тому на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України банк просить визнати спірний договір недійсним.
Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" позов не визнає, зазначає, що договір відступлення укладено на підставі договору комісії, за яким він, як комісіонер, купив право вимоги за кредитним договором №62/15-Ф від 29.01.2008р. для ТОВ "Іллічівськ будсервіс", тому він не може бути кредитором у правовідносинах, які склались на підставі спірного договору. Зазначає, що договір було укладено за ціною, значно більшою ніж заборгованість за цим кредитним договором; оплата за цим договором була реальною, що підтверджується платіжним дорученням. Зазначене підтверджує те, що договір укладено відповідно до чинного законодавства України.
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕХ15" підтримав доводи відповідача 1, просив відмовити позивачу у повному обсязі.
Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "СКТБ "Елемент" явку представника в судові засідання не забезпечили, витребувані судом документи не подали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна організація (установа, заклад) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ" підтримує доводи позивача, просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. та застосувати наслідки його недійсності.
У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
11.08.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
29.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", (банк), Відкритим акціонерним товариством "СКТБ "Елемент" (позичальник) та громадянином України ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №62/15-Ф, згідно якого банк відкрив ОСОБА_1 та ВАТ "СКТБ "Елемент" відновлювальну кредитну лінію на суму 4 500 000,00 доларів США зі строком дії кредитної лінії по 28.01.2018р. включно, зі сплатою за користування кредитом 14% річних.
29.04.2013р. Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" та стало правонаступником всіх прав та зобов"язань Публічного акціонерного товариства "Сведбанк".
18.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, який посвідчений 18.06.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1358, того ж дня було складено відповідний акт приймання-передачі прав вимоги.
За умовами договору купівлі-продажу прав вимоги №1 ПАТ "Омега Банк" продало (відступило) права вимоги та передало їх покупцю, а покупець - ПАТ "Дельта Банк" купило серед інших (Додаток №3) права вимоги за кредитним договором №62/15-Ф від 29.01.2008р., іпотечним договором, посвідченим 29.01.2008р., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим №131 та іншими договорами забезпечення.
Ціна за договором купівлі-продажу прав вимоги №1 склала 237 738,76грн.
08.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬК БУДСЕРВІС", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕХ15", (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" (комісіонер) укладений договір комісії №081214/1, за умовами якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини щодо набуття права вимоги до боржників за кредитним договором та договорами забезпечення, за ціною не більше узгодженої сторонами, що становить 13 500 000,00 грн., без ПДВ, і в строк не пізніше 10.12.2014р.
На виконання умов договору комісії 09.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений у цей день приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за №1321, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" придбало право вимоги належного виконання зобов"язань ПАТ "СКТБ "Елемент" та ОСОБА_1 за кредитним договором №62/15-Ф від 29.01.2008р. та договорами забезпечення (іпотечним договором і договором застави акцій), за 13 500 000,00грн., які сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" 08.12.2014р.
10.12.2014р. між ТОВ "ФК "СІАГАЛ" та ТОВ "ІЛЛІЧІВСЬК БУДСЕРВІС" укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за №1322.
Як вбачається з умов договору, ТОВ "ФК "СІАГАЛ" передало, а ТОВ "ІЛЛІЧІВСЬК БУДСЕРВІС" прийняло на себе право вимоги належного виконання ПАТ "СКТБ "Елемент" та ОСОБА_1 умов кредитного договору №62/15-Ф від 29.01.2008р. та договорів забезпечення: іпотечного договору та договору застави акцій. Зазначене підтверджується договором відступлення права вимоги, договором комісії №081214/1 від 08.12.2014р., Актом прийому-передачі права вимоги від 10.12.2014р., відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно якого з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015р. №71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно, а рішенням від 03.08.2015р. №147 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015р.
На виконання постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015р. №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті, а згідно п.5 ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.
За результатами проведення перевірки щодо визначення договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. в якості договорів, які є нікчемними в розумінні ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договір відступлення права вимоги від 09.12.2014р., що укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Сіагал", віднесений до нікчемних у розумінні пунктів 1, 2, 3, 4 та 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (протокол від 22.09.2015р. №51 засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями).
Згідно ч.4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.
У березні 2016р. Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕХ15", в якому просить:
- визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІАГАЛ" повернути Публічному акціонерному товариству "ДЕЛЬТА БАНК" оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги, посвідчений 09.12.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., є нікчемним в силу ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач не надав доказів, які б підтверджували той факт, що договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; неспрямованість будь-якої із сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позивачу у позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Повне рішення складено 16.08.2016р.
Суддя В.І. Петрова