16 серпня 2016 року м. Київ К/800/22224/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив :
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії апеляційного суду Хмельницької області та Державної судової адміністрації України щодо ненарахування та невиплати судді у відставці апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат станом на день звільнення у відставку відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07 липня 2010 року в редакції станом на 22 січня 2014 року (день подачі заяви про відставку). Зобов'язано апеляційний суд Хмельницької області та Державну судову адміністрацію України здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги судді апеляційного суду Хмельницької області у відставці ОСОБА_1 в розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат на день звільнення.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Судами встановлено, що відповідно до рішення Хмельницької обласної ради від 25 грудня 1992 року та наказу начальника управління юстиції Хмельницького облвиконкому ОСОБА_1, 04 січня 1993 року обраний на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області, на якій працював до 01 серпня 2002 року. На підставі постанови Верховної Ради України № 57-IV від 04 липня 2002 року та наказу голови апеляційного суду Хмельницької області із 02 серпня 2002 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області.
22 січня 2014 року позивач подав заяву про відставку з посади судді апеляційного суду Хмельницької області. 11 лютого 2014 року Вища рада юстиції України розглянула зазначену заяву та внесла подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 у відставку. 25 грудня 2014 року заява про відставку розглянута та задоволена постановою Верховної Ради України №59-VIII.
16 січня 2015 року наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області № 01/05-03/ позивача виключено зі штату апеляційного суду Хмельницької області. Стаж роботи станом на 16 січня 2015 року становить 22 роки 12 днів.
27 квітня 2015 року апеляційний суд Хмельницької області листом №01-13/2108 на усне звернення позивача повідомив, що одноразова вихідна допомога в зв'язку із його виходом у відставку виплачуватись не буде, оскільки норма, яка цю виплату передбачала, виключена із Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
На звернення ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року Державна судова адміністрація України листом від 23 грудня 2015 року № Х1546-15-1580/15 повідомила, що частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання заяви про відставку, і на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, що передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що зміни у законодавстві стосовно припинення виплати вихідної допомоги при звільненні судді у відставку не можуть мати ніяких правових наслідків відносно нього, оскільки заява про відставку подана ним 22 січня 2014 року.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак