16 серпня 2016 року м. Київ К/800/14265/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015
у справі № 810/5486/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної фіскальної служби від 29.04.2014 № 0000431730.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 - 31.12.2013, складений акт перевірки від від 09.04.2014 № 344/173/НОМЕР_2, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема ст. 139, пп. 177.3 ст. 177 ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу у 2012 році на суму 28842,90 грн. та у 2013 році на суму 24492,10 грн., що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 8 000,25 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000431730, якими позивачу визначено зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 12 000,37 грн., з яких 8000,25 грн. - за основним платежем, та 4000,12 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно пунктів 177.1 - 177.4 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами здійснення господарських операцій позивача - ФОП ОСОБА_2 з його контрагентом - ФОП ОСОБА_3, складено акти здачі-прийняття робіт, в яких відображено характер та вид придбаних послуг, їх вартість без врахування податку на додану вартість.
Також судами встановлено, що на підставі відомостей, відображених в актах здачі-прийняття робіт, позивачем сформовано дані податкової звітності у деклараціях про майновий стан і доходи у 2012 - 2013 роках.
Оскільки відповідачем не надано доказів включення позивачем до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів (робіт, послуг) придбаних у ФОП ОСОБА_3, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та, як наслідок, протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.П. Юрченко