18 серпня 2016 року м. Київ справа № 800/464/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М. І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання рішень неправомірними та поновлення на посаді,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 10 вересня 2013 року № 726/0/15-13 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я";
визнати незаконною постанову Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 604-VІІ в частині звільнення позивача з посади судді Приморського районного суду міста Одеси (далі - Рішення про звільнення);
поновити ОСОБА_1 на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.
Також позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
Позовна заява підлягає залишенню без розгляду з урахуванням такого.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
З матеріалів справи слідує, що цей спір виник з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а саме з приводу звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси.
Частиною третьою статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Також частиною третьою цієї статті передбачено, що обчислення цього строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо не встановлено інше.
З приписів частини першої статті 233 Кодексу законів про працю випливає, що у справах про звільнення строк звернення до суду обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слідує, що наказ про звільнення йому було надано 14 листопада 2013 року. Отже, в цей день позивач дізнався про наявність оскаржуваних рішень, в тому числі про наявність Рішення про звільнення, та про порушення свого права, а звернувся до суду за його захистом 16 серпня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку для звернення до суду в спорах щодо звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач перебував на лікуванні у 2014 році у періоди: з 02.08.2014 року по 01.10.2014 року, з 26.10.2014 року по 07.12.2014 року; в 2015 році у періоди: з 04.08.2015 року по 20.08.2015 року, з 05.10.2015 по 19.10.2015 року, з 20.10.2015 року по 03.11.2015 року, з 26.11.2015 року по 05.12.2015 року, з 09.12.2015 року по 19.12.2015 року та з 21.12.2015 року по 26.12.2015 року.
Вивчення цих матеріалів вказує, що від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, за захистом якого він звернувся до суду, до першого періоду лікування був строк більше семи місяців. Такі ж строки були між деякими періодами лікування, в тому числі між останнім періодом лікування і цим зверненням до суду, які є значно довшими ніж встановлений законом місячний строк звернення до суду. Такі причини пропуску строку звернення до суду не покривають майже трирічний строк (два роки вісім місяців) пропуску реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного права. З огляду на це, зазначені причини пропуску звернення до суду не є поважними.
Також не є поважними причини пропуску строку звернення до суду доводи позивача про те, що в цей період ОСОБА_2 без належних мотивів розірвала з ним шлюб, а також те, що в 2013-2014 роках у м. Києві проходили протести, акції проти влади, оскільки такі причини не могли бути перешкодою позивачеві звернутися до суду безпосередньо або здати матеріали позовної заяви на пошту (ч.1 ст.105 КАС України).
За таких обставин та правового врегулювання, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знаходить підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними.
За правилами частини другої статті 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З огляду на викладене позовну заяву необхідно залишити без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права на звернення до суду з новим позовом з наведенням обґрунтування стосовно поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Керуючись статтями 3, 99-103, 107, 165, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання рішень неправомірними та поновлення на посаді залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М. І. Смокович