16 серпня 2016 року м. Київ К/800/16406/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Приходько І.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Мекензін І.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015
у справі № 826/15526/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптон-М»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 - скасовано в частині відмови щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 № 0002252204, № 0002262204, прийнятих Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 № 0002252204, № 0002262204.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 15.05.2014 № 224/26-57-22-04-10/30785395, відповідно до висновків якого, позивачем:
- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4518560,00 грн., у тому числі по періодах: 1 півріччя 2012 року - 4473,00 грн. (у т.ч. 2 квартал 2012 року - 4473,00 грн.), 3 квартали 2012 року - 4283570,00 грн. (у т.ч. 3 квартал 2012 року - 4279097,00 грн.), 2012 рік - 4518560,00 грн. (в т.ч. 4 квартал 2012 року - 234990,00 грн.), чим порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України;
- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 79089,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року на суму 893,00 грн., серпень 2012 року на суму 78196,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24) на загальну суму 223800,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 274186,00 грн. та завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню (рядок 23.2) на загальну суму 274186,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 274186,00 грн., чим порушено пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;
- занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5104,46 грн., чим порушено ст.ст. 109, 110, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст.ст. 171, 177 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки, 03.06.2014 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002252204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 274186,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 137093,00 грн.;
- № 0002262204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 205800,00 грн.;
- № 0002272204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79089,00 грн. за основним платежем та у розмірі 39544,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0002282204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4499660,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1124915,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано всіх первинних документів, які б доводили правомірність формування податкового кредиту та витрат за вказаний період.
Як вбачається, під час апеляційного розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про закриття провадження у справі в частині. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 визнано нечинною в частині щодо оскарження податкових повідомлень-рішень № 0002272204 та № 0002282204. Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптон-М» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині оскарження податкових повідомлень-рішень № 0002272204 та № 0002282204 закрито, у зв'язку з досягненням податкового компромісу.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 № 0002252204, № 0002262204, суд апеляційної інстанції виходив з реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт здійснення господарських відносин ТОВ «Криптон-М» з його контрагентами - ТОВ «Оптімум Трейд», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТК Комп'ютерні технології», ТОВ «Мюрт», ПАТ «Альтрон», Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТОВ «Мікро-Код» на виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи, первинними документами, зокрема актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи містяться копії документів, укладених між позивачем та його замовником, які підтверджують факт необхідності укладення правочинів із ТОВ «Оптімум Трейд», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТК Комп'ютерні технології», ТОВ «Мюрт», ПрАТ «Альтрон», СП ТОВ «Мікро-Код» з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником.
Крім того, позивач після використання у власному науково-виробничому процесі придбаної у TOB «Оптімум Трейд» програмної продукції та модулів, уклав та виконав зовнішньоекономічний контракт з державною установою Республіки Казахстан.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0002262204 від 03.06.2014, слід зазначити наступне.
Відповідач в обґрунтування своїх висновків щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 205800,00 грн. посилався на акт перевірки від 24.12.2013 № 231/22-10/04812158 ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, який був складений щодо контрагента TOB «Мікро-Код».
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та TOB «Мікро-Код» (договір поставки, додаткові угоди з додатками, видаткові та податкові накладні) та документи, які свідчать про подальше переміщення цього обладнання.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)І.В. Приходько