16 серпня 2016 року м. Київ К/800/50424/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський Елегант»
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015
у справі № 2а-976/11/1370
за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський Елегант»
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Елегант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за весь період здійснення розрахунків, складено акт від 03.11.2010 № 2722/23-209/01554278, в якому встановлено порушення позивачем вимог:
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за 9 місяців 2009 року в сумі 15448,90 грн.;
- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 16676,60 грн.
На підставі акта перевірки, 16.11.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0002822321/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23173,30 грн., у тому числі основний платіж 15448,90 грн., штрафні (фінансові) санкції 7724,40 грн.; №0002822321/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25014,90 грн., у тому числі основний платіж 16676,60 грн., штрафні (фінансові) санкції 8338,30 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за перевірений період основним видом діяльності позивача була здача приміщень в оренду. Так, ВАТ «Елегант» укладено договори підряду з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» №02/06/09/6 від 02.06.2009, №29/04/09 від 29.04.2009, за умовами яких ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту в складському приміщенні за адресою: м.Львів вул.Зелена, 147, а ВАТ «Елегант» зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи згідно з умовами цього договору.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», позивачем були надані копії: договорів, довідок про вартість виконаних робіт; актів приймання виконаних робіт; платіжних доручень; податкових накладних; виписок по рахунку позивача, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції. На платіжних дорученнях відсутні підписи платника та службової особи банку та відбитки печаток.
Крім того, відповідачем на спростування позовних вимог надано копії локальних кошторисів та відомостей ресурсів до локальних кошторисів, в яких відсутній підпис виконавця.
Згідно протоколу допиту свідка від 18.08.2010, в якості свідка в кримінальній справі допитано ОСОБА_2 - директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», який вказав, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» створювалось з метою здійснення специфічної діяльності, а саме «обналічкою» грошових коштів, усвідомлював протиправність такої діяльності, проте, до діяльності вказаного товариства свідок ніякого відношення не має, ніяких документів товариства не підписував, свій підпис на документах товариства заперечив.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди попередніх інстанцій, досліджуючи матеріали справи, дійшли висновку про неможливість встановлення реальності господарських операцій позивача з його контрагентом. Позивачем не представлено доказів особистого підпису директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2 на первинних документах; з наявних у первинних документах даних неможливо встановити, в якому саме приміщенні здійснювались ремонтні роботи, а тому суди зробили висновок, що дані первинні документи не можуть бути належними та допустимими доказами проведення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».
Таким чином, право позивача на включення до валових витрат сум коштів по господарських операціях з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту за вказаними операціями не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Також у судовому порядку встановлено, що у ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань за взаємовідносинами з вказаним контрагентом, а також був відсутній намір і фактичні дії для виконання взятих на себе зобов'язань.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийнятих Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський Елегант» - відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) І.В. Приходько