16 серпня 2016 року м. Київ К/800/21407/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2015
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015
у справі № 825/460/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівецьке хлібоприймальне підприємство»
до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 08.12.2014 № 0003112201, № 0003122201 та № 0003102201.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Трансвіт» за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року, липень 2013 року, за серпень 2013 року, за вересень 2013 року, складено акт № 671/22-38305791 від 24.11.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за вересень 2013 року в сумі 195882,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 107170,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 168034,00 грн., та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2014 року в розмірі 559870,00 грн.;
- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 7864,00 грн.
На підставі акта перевірки, 08.12.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0003122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9830,00 грн., з яких 7864,00 грн. за основним платежем та 1966,00 грн. за штрафними санкціями;
- №0003102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 706629,00 грн., з яких 471086,00 грн. основного платежу та 235543,00 грн. - штрафних санкцій;
- №000311220, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлено в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 559870,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 279935,00 грн.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, 19.02.2013 укладено договір №19/02 між ТОВ «Малодівецьке хлібоприймальне підприємство» як покупцем та ПП «Трансвіт» як постачальником за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у замовлені договором строки покупцю металопрокат, пісок, щебінь, бетон інші будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму. Місце постачання товару: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Обичів.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Трансвіт» на виконання умов зазначеного договору поставки підтверджується видатковими та податковими накладними.
Крім того, між позивачем як замовником та ПП «Трансвіт» як генпідрядником було укладено договір генерального підряду №06/031 від 06.03.2013. Відповідно до умов договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт з нового будівництва. Об'єкт будівництва - новий елеватор ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство», розташований на території Обичівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Виконання будівництва підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року.
На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «Трансвіт» було виписано податкові накладні.
Також встановлено, що між ТОВ «Малодівицьке ХПП» як замовником та ПП «Трансвіт» як підрядником 01.08.2013 було укладено договір №1/08-П, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника та з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Характеристика робіт - влаштування дорожнього покриття на об'єкті «Нове будівництво елеватора ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» в с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області».
На виконання умов договору між сторонами було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2013 року та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2013 року, контрагентом позивача було виписано податку накладну.
Поставлений товар та виконані будівельні роботи були оплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, будівлю елеватора ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» в с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області було введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області 12.09.2013 за №ЧГ143132550041.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані до перевірки підтверджуючі первинні бухгалтерські документи, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Зазначені документи повністю відображають реальність виконання будівельних робіт ПП «Трансвіт», а також факт поставки контрагентом товару на користь ТОВ «Малодівицьке ХПП».
Крім того, позивачем було віднесено до основних засобів нову будівлю елеватора, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку, що амортизаційні витрати на це майно у відповідності до вимог ст. 138 ПК України правомірно віднесено до витрат товариства.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Трансвіт», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Крім того, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) І.В. Приходько