17 серпня 2016 року К/800/47138/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 826/9869/15
за позовом ОСОБА_4
до Комунального підприємства «Київський метрополітен»
(далі - «Київський метрополітен»)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до КП «Київський метрополітен», в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови надати позивачу публічну інформацію на підставі Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ) та Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - № 2657-ХІІ), а саме: копію договору від 29 грудня 2008 року № 158-ДБМ, укладеного між КП «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві та копії всіх додатків до вказаного договору;
зобов'язати КП «Київський метрополітен» надати ОСОБА_4 протягом 5 робочих днів, з дня набрання чинності рішенням суду, запитувані копії вказаних документів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії КП «Київський метрополітен» щодо відмови надати ОСОБА_4 публічну інформацію, запитувану нею в запиті від 14 квітня 2015 року.
Зобов'язано відповідача у порядку та строки, визначені Законом № 2939-VІ розглянути запит ОСОБА_4 від 14 квітня 2015 року та надати запитувані нею: копію договору від 29 грудня 2008 року № 158-ДБМ, укладеного між КП «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві та копії всіх додатків до вказаного договору.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Закону № 2939-VІ звернулась до КП «Київський метрополітен» із запитом на отримання публічної інформації, а саме: копій договору від 29 грудня 2008 року № 158-ДБМ, укладеного між КП та ВАТ «ДОК-3» щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві та всіх додатків до нього.
Листом від 24 квітня 2015 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання запитуваної інформації, посилаючись на те, що згаданий договір та додатки до нього містять персональні дані про осіб, які їх підписували, і ці особи не надали згоди на розголошення їх персональних даних.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.
Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантоване право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Зазначеній нормі Конституції України кореспондує частина 1 статті 5 Закону № 2657-ХІІ.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес передбачений Законом № 2939-VІ.
Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Одним із способів доступу до інформації, передбачених статтею 5 Закону № 2939-VІ є надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно частини 1 статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації, зокрема, гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
За приписами статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частинами 1, 5 та 7 статті 6 Закону № 2939-VІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна, таємна та службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, поміж іншого юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
Частиною 3 цієї ж статті Закону № 2939-VІ визначено, що на розпорядників інформації, визначених, зокрема, у пункті 2 частини 1 цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником КП «Київський метрополітен» є Київська міська державна адміністрація. Тобто, вказане підприємство є об'єктом комунальної власності міста Києва, діяльність якого здійснюється в тому числі за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим відповідач є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, що зумовлює виникнення у нього обов'язку надавати цю інформацію у разі отримання відповідного запиту про її надання.
Судами встановлено, що запитувана позивачем інформація стосується діяльності відповідача щодо розпорядження бюджетними коштами стосовно будівництва метрополітену в м. Києві, що підтверджується листом Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 березня 2015 року № 053-2216, адресованого ОСОБА_4, згідно якого на будівництво Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, а саме дільниці від станції «Глибочицька» до станції «Райдужна» з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина (варіант мілкого закладення на Подолі») станом на 1 березня 2015 року надійшло фінансування з міського бюджету в розмірі 48096,519 тис.грн., капітальні вкладення виконані на загальну суму 48096,519 тис.грн. (а.с17-18).
Питання використання бюджетних коштів на фінансування будівництва такого значного об'єкта транспортної інфраструктури, як мостовий перехід через річку Дніпро та лінії метрополітену в м. Києві є інформацією, яка становить суспільний інтерес. Оскільки ця інформація знаходиться у володінні розпорядника публічної інформації, вона має ознаки публічної.
Таким чином, враховуючи приписи частини 5 статті 6 Закону № 2939-VІ відповідачем не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, зокрема, внаслідок укладення договору від 29 грудня 2008 року № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, а також до копій цього договору з додатками до нього.
Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено право позивача на доступ до публічної інформації.
Посилання відповідача в касаційній скарзі як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що договір від 29 грудня 2008 року № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві та додатки до нього містять персональні дані про осіб, які їх підписували, і ці особи не надали згоди на розголошення їх персональних даних, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки частиною 7 статті 6 Закону № 2939-VІ передбачено, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Крім того, відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд касаційної інстанції такі доводи КП «Київський метрополітен» не приймає до уваги, враховуючи наступне.
Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.
Частинами 1 та 2 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 вказаного Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив позивачу у наданні публічної інформації листом від 24 квітня 2015 року.
Позов до суду ОСОБА_4 подала 21 травня 2015 року, що підтверджено штампом на поштовому конверті (а.с.29).
Враховуючи викладене, позивачем строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущено.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.