16 серпня 2016 року м. Київ К/800/10119/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2016
у справі № 804/7773/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2016, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по здійсненим фінансово-господарським операціям з ТОВ «Реал строй», ТОВ «Кривбасремонт», ТОВ «Південбудчормет», ПП «Гефест плюс», ТОВ «Полімертехнологія», ТОВ ПКП «Укрпромтехнологія», ТОВ «Ремекскаватормаш», ТОВ «Ю.ЕЙ. Брикетна компанія», ТОВ «Етар», ТОВ «БМУ-30», ТОВ «Семіол», ТОВ «Тернисервісмонтаж», ТОВ «Дніпрогума», ТОВ «Компанія «Каравела», ТОВ «Аквапласт», ТОВ Арісмаш», складений акт перевірки від 02.02.2015 №3/28-01-51-03/24432974, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- ст. 22, п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду позивача за період з 01.08.2014 по 31.10.2014 на загальну суму 5 478 952,01 грн., у тому числі: серпень 2014 р. 3 972 060,57 грн., вересень 2014р. 1 506 891,44 грн.;
- пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 5 478 952,01 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 №0000055103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 5 478 952,01 грн. (за звітні періоди 10.2014 р. та 09.2014 р.) та визначення штрафних санкцій в розмірі 2 739 476,01 грн.
Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ «Реал строй», ТОВ «Етар», ПП «Гефест плюс», ТОВ «Тернисервісмонтаж», ТОВ «БМУ-30», ТОВ «Семіол», ТОВ «Дніпрогума», ТОВ ПКП «Укрпромтехнологія», ТОВ «Аквапласт», ТОВ «Ремекскаватормаш», ТОВ «Кривбасремонт», ТОВ Арісмаш», ТОВ «Полімертехнологія», ТОВ «Компанія «Каравела», ТОВ «Південбудчормет» на виконання укладених договорів, підтверджується первинними документами, зокрема платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, актами прийому-передачі товарів, актами виконаних робіт, послуг, актами прийняття основних і допоміжних матеріалів, актами використання матеріалів, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, витягом з книги обліку довіреностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки.
Як вірно вказали суди попередніх інстанцій, окремі дефекти первинних бухгалтерських документів, на які посилається податкова інспекція, в сукупності з іншими документами, не спростовують дійсність проведених господарських операцій та зміну у майнових активах їх учасників.
На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2016 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) І.В. Приходько