"17" серпня 2016 р. м. Київ К/800/16287/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Бовкуна В.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Інспекція)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2016
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016
у справі № 826/16433/15
за позовом Інспекції
до спільного підприємства "Каштан Петролеум ЛТД" (далі - СП «Каштан Петролеум ЛТД», відповідач-1)
та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач-2)
про стягнення коштів.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Пушанко І.О., Рожка В.О.,
відповідача - Шепель О.Ю.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У серпні 2015 року Інспекція звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просила стягнути з рахунків відповідачів грошові кошти на погашення податкового боргу Договору № 35/21-СД про спільну діяльність у сумах, пропорційних дольової участі відповідачів у цьому договорі, а саме: з СП «Каштан Петролеум ЛТД» - кошти у сумі 1 374 067,68 грн. та з ПАТ «Укрнафта» - кошти у сумі 19 629 538,31 грн.
У подальшому позивач змінив та уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з розрахункових рахунках у банках, що обслуговують відповідачів, податковий борг у сумі 17 838 336 386 грн., із зарахуванням цих коштів на рахунки для погашення плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 8 349 487,28 грн., плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 6 598 169,46 грн., плати за користування надрами для видобування газового конденсату в розмірі 2 890 680,12 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, у позові відмовлено з тих мотивів, що податкова вимога про сплату оспорюваної суми податкового боргу була вручена відповідачу-1, тоді як платником рентної плати під час виконання Договору № 35/21-СД про спільну діяльність є саме ПАТ «Укрнафта».
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що податкову вимогу від 22.05.2015 № 809-23 було вручено ОСОБА_4, який є головним бухгалтером у складі виконавчої дирекції спільної діяльності Договору № 35/21-СД та уповноважений представляти інтереси ПАТ «Укрнафта», а також НГВУ «Чернігівнафтогаз» за довіреністю від 05.12.2014 № 10/759/д.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про сплату ним самостійно узгоджених грошових зобов'язань з рентної плати, тоді як оспорювана сума податкового боргу включає авансові внески з рентної плати, які платником не декларувалися, а тому не є узгодженими грошовими зобов'язаннями. На підставі цього просить касаційний суд відмовити у задоволенні касаційних вимог Інспекції.
На стадії касаційного розгляду справи позивачем подано заяву про відмову від позову. На обґрунтування цієї заяви Інспекція зазначає, що під час розгляду справи платником податків було погашено спірний податковий борг у повному обсязі.
Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.
У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (частина друга цієї статті).
Частиною другою статті 112 названого Кодексу визначено, що про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Аналогічні за змістом положення містяться і у пункті 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення такою відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, що, в свою чергу, передбачає надання касаційним судом правової оцінки висновкам судів, покладеним в основі прийняття рішень зі спору.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 28.01.2008 відповідачами укладено Договір № 35/21-СД, предметом якого є спільна діяльність з інвестування розробки Леляківського родовища, реконструкції та модернізації виробничих потужностей з метою вдосконалення та оптимізації процесу експлуатації об'єктів робіт; ведення виробничо-господарської діяльності з видобутку та реалізації вуглеводнів у процесі експлуатації об'єктів робіт для отримання прибутку учасниками та його розподілу. Дольова частка СП «Каштан Петролеум ЛТД» у цьому Договорі складає 7%, а ПАТ «Укрнафта» - 93%.
Судами також з'ясовано, що у зв'язку з несплатою відповідачами при виконанні Договору № 35/21-СД про спільну діяльність самостійно задекларованих грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у відповідачів утворився податковий борг з цих платежів у загальній сумі 17 838 336 386 грн.
Інспекцією було виставлено Договору № 35/21-СД про спільну діяльність податкову вимогу від 22.05.2015 № 809-23, яку цього ж дня було вручено головному бухгалтеру ОСОБА_4
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
В основу рішення про відмову в задоволенні даного позову судами попередніх інстанцій покладено висновок про порушення контролюючим органом законодавчо встановленого порядку вручення податкової вимоги платникові. При цьому судами встановлено, що управляючим за Договором № 35/21-СД про спільну діяльність та особою, відповідальною за облік результатів спільної діяльності, за ведення бухгалтерського і податкового обліку є НГВУ «Чернігівнафтогаз» (структурний підрозділ ПАТ «Укрнафта»), у складі якого діє виконавча дирекція, тоді як податкову вимогу від 22.05.2015 № 809-23 вручено СП «Каштан Петролеум ЛТД».
Втім суди залишили поза увагою доводи Інспекції про те, що ОСОБА_4 входить до складу виконавчої дирекції спільної діяльності Договору № 35/21-СД на посаді головного бухгалтера; на підставі довіреності від 22.05.2015 № 809-23 є уповноваженою особою на представництво інтересів ПАТ «Укрнафта» та НГВУ «Чернігівнафтогаз» в органах Державної фіскальної служби з правом підпису документів.
У зв'язку з цим касаційна колегія вважає висновок судів про вручення податковим органом спірної податкової вимоги неналежній особі, покладений в основу прийняття судових актів зі справи, передчасним.
У той же час суди з огляду на погашення платником у добровільному порядку податкового боргу в сумі 17 838 336 386 грн., стягнення якого є предметом даного спору, подана позивачем відмова від позову є такою, що не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та держави.
Згідно зі статтею 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
З огляду на помилковість судових рішень та відповідно до наведених процесуальних правил касаційна колегія вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та закрити провадження у справі.
За таких обставин, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Прийняти відмову Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від позову.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі № 826/16433/15 скасувати.
3. Провадженні у справі № 826/16433/15 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько