"18" серпня 2016 р. м. Київ К/800/4908/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Сільського голови с. Камки Корюківського району Чернігівської області Гладченко Г.П. про визнання дій протиправними,
за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року,
встановив:
У липні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулись в суд з позовом до Сільського голови с. Камки Корюківського району Чернігівської області Гладченко Г.П. про визнання протиправними дій щодо позбавлення позивачів жилого приміщення у житловому будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, захопленню цієї квартири з майном, документами позивачів та її утримання. Також просили винести окрему ухвалу щодо протиправних дій відповідача.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, закрито провадження у справі з тих підстав, що між сторонами наявний спір про право, а тому його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 червня 2015 року зазначені ухвали скасував та направив справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, встановивши при цьому, що спір про право між сторонами відсутній.
Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове про задоволення позову. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Також просить винести окрему ухвалу щодо перевищення службових повноважень сільським головою с. Камки Гладченко Г.П.
Справа вирішується у письмовому провадженні, оскільки від ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а інші сторони у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що у 1986 році ОСОБА_6 за договором найму жилого приміщення, укладеного з головою колгоспу «Ударник», було надано квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у якій позивачі проживали однією сім'єю.
Позивачі проживали у вказаній квартирі до 2006 року, однак почергово були зняті з реєстрації місця проживання у будинку за власним бажанням.
Згодом позивачами було виявлено, що замки на вхідних дверях змінені, а приміщення зайняте іншими громадянами. Також їм стало відомо, що відповідач безпосередньо приймала участь у зриві замків квартири, що і стало підставою для звернення в суд з цим позовом.
При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно зі статтею 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства (стаття 62 Житлового кодексу України).
При цьому за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Житлові спори - це особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян, а тому справа щодо забезпечення житлових прав фізичних осіб (у тому числі стосовно користування житловим приміщенням у будинку державного чи приватного житлового фонду), розглядається у порядку цивільного судочинства.
Такий спір є житловим (цивільним) спором, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, як відповідача.
З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач намагається захистити порушене цивільне (житлове), а не особисте немайнове право, отже, спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права користування житлом.
Таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16) та від 23 лютого 2016 року (справа № 21-6551а15).
За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Оскільки суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 223 КАС - закриттю.
Підстав для постановлення окремої ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Скасувати постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року і закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Ємельянова В.І. Стародуб О.П.