15 серпня 2016 р.Справа № 632/330/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2016р. по справі №632/330/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області
про стягнення оплати за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.10.2014 року по 21.01.2015 року без врахування днів тимчасової непрацездатності у сумі 11238,80 грн. та допомогу по тимчасовій непрацездатності 2405,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 його поновлено на посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області. У вказаній частині судове рішення допущене до негайного виконання, проте фактично було виконано відповідачем лише 22.01.2015 року. Середній заробіток за період затримки поновлення на посаді позивачу виплачено не було. На підставі викладеного, в зв'язку з тим, що відповідачем не було в добровільному порядку сплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суді із даним позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2016 року позов задоволено.
Стягнуто з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.10.2014 року по 21.01.2015 року без врахування днів тимчасової непрацездатності у сумі - 11238 грн. 80 коп. та допомогу по тимчасовій непрацездатності у сумі - 2405 грн. 38 коп., разом-13644 грн. 18 коп.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що позивач, знаючи про його поновлення на посаді сільського голови, не хотів ставати до роботи, займався передвиборчою діяльністю, не з'являвся на виклики на засідання сесій сільської ради, тому відсутні підстави для стягнення на користь середнього заробітку та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.09.2012 року на відкритому засіданні Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області XIV сесії VI скликання було прийнято рішення про дострокове припинення повноважень Миронівського сільського голови ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням ним Конституції України, законів України, незабезпечення наданих йому повноважень, безвідповідальним та несумлінним виконанням своїх посадових обов'язків, порушенням Присяги посадової особи місцевого самоврядування.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, звернувся до суду.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання нечинним рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітку. Визнано незаконним та скасовано рішення Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області XIV сесії VI скликання від 06.09.2012 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови" та поновлено ОСОБА_1 в посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області. Стягнуто з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 180173 грн. 53 коп. Стягнуто з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь держави судовий збір в сумі 3603 грн. 47 коп. Постанову в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року апеляційну скаргу Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області задоволено частково. Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі - 114723 грн. 91 коп. В частині визнання незаконним та скасування рішення Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області ХIV сесії VI скликання від 06.09.2012 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови" та поновлення ОСОБА_1 в посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області; стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 65449 грн. 62 коп. та стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь Держави судовий збір в сумі 3603 грн. 47 коп. постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014р. по справі №2030/3360/12 залишено без змін.
29.10.2014 року позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа.
30.10.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з невиконанням станом на 21.01.2015 року рішення суду в частині негайного поновлення позивача на посаді, 21.01.2015 року державним виконавцем складено акт, а 22.01.2015 року за невиконання вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» на Миронівську сільську раду було накладено штраф у розмірі 680 грн.
22.01.2015 року на ХХХІІІ сесії VІ скликання Миронівською сільською радою Первомайського району Харківської області прийнято рішення «Про виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року (справа №2030/3360/12, провадження №2-а/632/29/14) в частині поновлення ОСОБА_1 в посаді сільського голови Миронівської сільської ради».
На підставі викладеного, в зв'язку з тим, що відповідачем не було в добровільному порядку сплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді без врахування днів тимчасової непрацездатності та допомогу по тимчасовій непрацездатності, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки на виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 ОСОБА_1 був поновлений на роботі лише 22.01.2015 року, то має право також на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.
Також, відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі -Конвенція), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Таким чином, рішення суду, яке відповідно до закону підлягає негайному виконанню, є обов'язковим для виконання, зокрема посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
З огляду на вищевикладене, постанова Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 про поновлення ОСОБА_1 в посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.
Згідно п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець повинен видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 Кодексу законів про працю України).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що оскільки на виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року по справі №2030/3360/12 ОСОБА_1 був поновлений на роботі лише 22.01.2015 року, то має право також на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Як встановлено під час розгляду справи, період затримки виконання рішення про поновлення на роботі становить з 07.10.2014 року по 21.01.2015 року, тобто 77 днів. З них у період з 07.10.2014 року по 16.10.2014 року, з 17 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року та у період з 12 листопада 2014 року по 14 листопада 2014 року позивач знаходився на лікарняному, тобто 19 робочих днів.
Згідно постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата, яка визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи дні на число відпрацьованих робочих днів. Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_1 з 06.09.2012 року не виплачувалася, розмір середньоденної зарплати складає 162,81 грн., кількість днів вимушеного прогулу при п'ятиденному робочому тижні (з 22.01.2015 року по 25.10.2015 року) складає - 186 днів, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 9442 грн. 98 коп.(162,81 грн. х 58 днів).
Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі без врахування днів тимчасової непрацездатності складає - 11238 грн. 80 коп., у т.ч. 550,47грн. (183,49 грн. х 3 днів жовтня 2014 року), 3232,72грн. (190,16 грн. х 17 днів листопада 2014 року), 4478,56грн. (194,72 грн. х 23 дні грудня 2014 року), 2977,05грн. (198,47 грн. х 15 днів січня 2015 року).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
При цьому, олата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ).
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом (ч. 11 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ).
Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років; 2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п'яти років; 3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
Позивач має страховий стаж понад 8 років, що підтверджується копією трудової книжки, тобто, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка повинна виплачуватись, складає 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу).
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №439, підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності відносяться для бюджетних установ та організацій на їх видатки.
Обчислення розміру заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266.
Відповідно до п. 9 вищевказаного Порядку (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі поновлення на роботі працівника, який був звільнений з роботи без законної підстави з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (різниці в зарплаті за час виконання нижче оплачуваної роботи), середня зарплата обчислюється виходячи із сум, що припадають на місяці розрахункового періоду.
Отже, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тобто за рахунок Миронівської сільської ради.
Таким чином, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності (оплата перших пяти днів тимчасової непрацездатності) внаслідок захворювання становить - 2405 грн. 38 коп., у т.ч. 1834,90 грн. (183,49 грн. х 10 днів жовтня 2014 року) + 570грн. (190,16 грн.х 3 дні листопада 2014 року).
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Колегія суддів зазанчає, що оскільки відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посада сільського голови є виборною, дострокове припинення повноважень сільського голови можливе лише за рішенням відповідної ради або за рішенням місцевого референдуму (ч. 3 ст.79 Закону), то і виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе лише за рішенням ради, яка й приймала рішення про дострокове припинення повноважень.
Тому посилання відповідача, що ОСОБА_1 був поновлений в посаді за рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області вже 06.10.2012 року записом у трудовій книжці і повинен був негайно з'явитись на роботу і приступити до виконання обов'язків без відповідного рішення сесії сільської ради суперечить вимогам діючого законодавства України.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення суду фактично виконано лише 22.01.2015 року шляхом прийняття Миронівською сільською радою Первомайського району Харківської області відповідного рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач, будучи обізнаним про його поновлення на посаді сільського голови, не хотів ставати до роботи, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача встановленого законом обов'язку виконати рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2016р. по справі №632/330/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2016р. по справі №632/330/15-а за позовом ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про стягнення оплати за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.
Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2016 р.