19.08.16
Справа № 635/6106/16-к
Провадження № 1-кп/635/648/2016
19 серпня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника - ОСОБА_3
представника цивільного позивача - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015220430003162 від 13 серпня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ,
Представник цивільного позивача ОСОБА_4 подала до суду цивільний позов, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_7 майнову шкоду у вигляді різниці між вартістю матеріального збитку, заподіяного йому як власнику автомобіля, та страхової виплати, у розмірі 144 654 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
З метою забезпечення позову представник цивільного позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та транспортний засіб Daewoo TF 69Y, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , що належать на праві власності обвинуваченому.
В обґрунтування клопотання посилалася на докази, якими підтверджується вина обвинуваченого, розмір завданої матеріальної та моральної шкоди, а також відмову обвинуваченого протягом тривалого часу відшкодувати заподіяну майнову шкоду у добровільному порядку. Вважає, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання рішення суду в частині відшкодування завданої шкоди.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заперечував проти даного клопотання, мотивуючи тим, що представником цивільного позивача не доведена необхідність підстав для арешту майна.
Вислухавши учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалам, доданими до клопотання, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 4 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно до ч.3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
За ч.8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Згідно ч.10, ч.11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Дослідивши матеріали, суд вважає, що клопотання представника цивільного позивача про арешт майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову відповідає вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, містить відомості щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження цього майна обвинуваченим, що може перешкоджати дієвості кримінального провадження в частині можливого відшкодування шкоди, завданої злочином.
Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для обвинуваченого, суд вважає, що належить застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна - позбавлення обвинуваченого права відчуження належного йому нерухомого майна.
Що стосується арешту належного обвинуваченому автомобіля, то суд з огляду на розмір шкоди, зазначеній у позовній заяві, враховуючи технічний стан автомобіля, який має значні механічні пошкодження внаслідок ДТП, що призвело до значної втрати ринкової вартості, вважає, що достатнім та співмірним вимогам цивільного позивача є саме заборона відчуження квартири АДРЕСА_2 без арешту автомобіля.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, суд
Клопотання задовольнити частково.
З метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборонити відчуження квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_6 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -