Справа № 645/3630/16-а
Провадження № 2-а/645/176/16
17 серпня 2016 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду міста Харкова Шевченко Г.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради (надалі УПСЗНА Фрунзенського району ХМР) в якому просить визнати протиправними дії УПСЗНА Фрунзенського району ХМР щодо позбавлення позивача та членів його сім'ї права на пільги згідно Закону України "Про міліцію"; зобов'язати відповідача поновити право ОСОБА_1 та членів його сім'ї на отримання пільг згідно Закону України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015 року; зобов'язати УПСЗНА Фрунзенського району ХМР надати до суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його неподання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є пенсіонером МВС, звільненим зі служби за хворобою, та відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ мав право довічно на 50 % знижку при оплаті житлово-комунальних послуг.З 22.10.2014 року по 07.11.2015 року позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як міліціонер на пенсії згідно Закону України "Про міліцію" та користувався пільгами для зазначеної категорії громадян. Листом УПСЗНА Фрунзенського району ХМР від 08.06.2016 року № В 146.01.28 позивача повідомлено, що з 07.11.2015 року він втратив право на 50 % знижку, оскільки згідно п.п. 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», отже особи, які мали право на пільги згідно вище зазначеного закону з 07.11.2015 року втратили право на пільги.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач надав до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що: 50-відсоткова знижка плати за житлово-комунальні послуги нараховується підприємствами (організаціями), які надають послуги, а не Управлінням;у списках пільговиків, які надавалися підприємствами (організаціями) до Управління для звірки інформації та подальшого розрахунку після 07.11.2015 р. працівники міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років (у тому числі і
позивач) та мали право користуватися 50-відсотковою знижкою відповідно до Закону
України «Про міліцію» - відсутні; до обов'язків Управління входить внесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги,(ЄДАРП) інформації про осіб, які мають право на пільгу, внесення уточнення, у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги, проведення звірки інформації та здійснення відшкодування з підприємствами-надавачами послуг (інформація щодо позивача була внесена до ЄДАРП, інформація щодо втрати чинності Закону України «Про міліцію» була внесена до ЄДАРП на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», яким керується Управління у своїй діяльності; право на отримання пільги встановлюється законами України, а не Управлінням. Управління не позбавляло позивача права користуватися пільгами, які передбачені Законом України «Про Національну поліцію»; Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає 50-відсоткову знижку плати за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом 27 липнем 2016 року, а 50-відсоткова знижка йому не нараховується з 07.11.2015. Вважає, що позивач про факт не нарахування 50-відсоткової знижки дізнався (повинен був дізнатися) у листопаді-грудні 2015 року. Лист від 08.06.2016 р. - це відповідь позивачу на його звернення до Управління від 06.06.2016 р. щодо роз'яснень стосовно підстав припинення пільг з 07.11.2015 року. Дану заяву було розглянуто у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» і за результатами розгляду надана відповідь. До повноважень Управління не входить повідомлення пільговиків про припинення нарахування 50-відсоткої знижки. Також, відповідач зазначив, що Закон України «Про Національну поліцію», у якому вказано про втрату чинності Законом України «Про міліцію» опубліковано в офіційних друкованих виданнях, зокрема в газетах «Голос України» від 06.08.2015 № 141-142, «Урядовий кур'єр» від 12.08.2015№ 146, Офіційний вісник України від 18.08.2015 № 63, Відомості Верховної Ради України від 09.10.2015 № 40-41.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що позов пред'явлений до неналежної сторони, з пропуском строку звернення до суду і дані позовні вимоги стосовно Управління не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про міліцію» з 22.10.2014 року.
З довідки Головного Управління МВС України в Харківській області Управління фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку №100/34695 від 06.11.2014 року вбачається, що позивач і члени його сім'ї мають право з 22.10.2014 року і довічно відповідно до Закону України «Про міліцію» на 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Також, відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, з 07.11.2015 року ОСОБА_1 втратив право на пільги, оскільки відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 якого передбачено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.
Чинною на час призначення позивачу спірної пільги редакцією Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (ч. ч. 4, 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію»).
Частиною 7 ст. 22 Закону України «Про міліцію» (зі змінами внесеними Законом України № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України») встановлено, що пільги, передбачені частинами 4, 5 та 6 цієї статті, з 01 липня 2015 року надавались за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 04 червня 2015 року № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Згідно п. 2 Порядку його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).
Відповідно до п.10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389, у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом шести місяців з місяця визначення відповідного права, а у разі визначення права у липні - вересні 2015 р. - протягом шести місяців починаючи з 1 липня 2015 року.
Згідно п.14 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389надання пільг припиняється, якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім'ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення; за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Матеріалами справи підтверджено, що вказана пільга була надана позивачу довічно, тобто без обмеження будь-яким строком. При цьому така пільга була надана позивачу у відповідності до чинного на момент виходу позивача на пенсію законодавства України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Відповідно до ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно вимог ст. ст. 22, 58 Конституції України при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п.п. 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з 07.11.2015 р. втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 р. № 36 "Про внесення змін до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" затверджено зміни до вищезазначеного Порядку, згідно яких у пункті 2 слова: "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні)," виключено.
Згідно абзацу п. 15 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб, але Законом України "Про національну поліцію" не передбачена 50-відсоткова знижка плати за користування житлово-комунальними послугами для колишніх поліцейських та членів їхніх сімей.
Внесення змін до ст. 22 Закону України «Про міліцію» та подальше скасування Закону України «Про міліцію» у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» не може бути підставою для позбавлення позивача пільг щодо оплати за комунальні послуги в розмірі 50%, в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію», якою закріплено соціальний захист працівників міліції, держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, а в ч. 6 цієї статті зазначено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою, або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
Відповідно до вимог Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29 січня 2003 року, саме управління праці та соціального захисту населення організують збирання, систематизацію та зберігання інформації про пільговика, ведуть облік пільговиків.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки позивачу, як пенсіонеру вже була встановлена пільга з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій довічно, у відповідача були відсутні правові підставі зупиняти дію пільги позивачу, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги (залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами) повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлена довічно.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача є протиправними і порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення права ОСОБА_1 на отримання пільг.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.
Відповідачем не було доведено належним чином правомірність свого рішення, в той час як позивач довів обґрунтованість позову.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо позбавлення права позивача на пільги є протиправним, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Враховуючи дату звернення позивача до суду (28.07.2016 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, суд приходить до висновку, що права позивача підлягали б захисту лише з 28.01.2016 року.
Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про поновлення права на пільги за період з 07.11.2015 року по 27.01.2016 року включно, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду.
Положеннями статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.
Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах: судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців.Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України.
Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
При цьому, згідно з абз.7 п. 4 ч.1 ст. 163 КАС України, постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Отже, встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В даному випадку, суд не вбачає підстав для застосування спеціального контролю за виконанням судового рішення та необхідності зобов'язання УПСЗНА Фрунзенського району ХМРподати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 11, 17, 94, 99, 100, 159-163, 183-2, 267 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради щодо позбавлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї права на пільги згідно Закону України "Про міліцію".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради поновити право ОСОБА_1 та членів його сім'ї на отримання пільг згідно Закону України "Про Національну поліцію" з 28.01.2016 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.11.2015 року по 27.01.2016 року залишити без розгляду.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами та іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Г. С. Шевченко