03 серпня 2016 рокусправа № 804/15318/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Довгуль В.В. розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі № 804/15318/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
У жовтні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 07 лютого 2013 року № 0000081703.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі № 804/15318/15 у задоволенні даного позову відмовлено.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, які підтверджують реальність здійснених позивачем господарських операцій, але необгрунтовано погодився із висновками податкового органу про нікчемність договорів позивача з ТОВ «Еко-Пром-Інвест» та порушенням з боку позивача податкового законодавства, а також про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради та як платник податків перебуває на обліку у відповідача. Основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді було виробництво рибних та м'ясних продуктів.
У період з 16 січня 2013 року по 21 січня 2013 року співробітниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Еко-Пром-Інвест» за січень 2010 року.
Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 21 січня 2013 року №399/172/НОМЕР_2 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: правочини, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Еко-Пром-Інвест» відповідно до ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.355, ст.662, ст.656 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2010 року по операціях з ТОВ «Еко-Пром-Інвест» на суму 22734,20 грн.
Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені провадженням позивачем фіктивної господарської діяльності внаслідок укладання нікчемних правочинів із вищевказаним контрагентом у перевіряємому періоді. За таких обставин, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ (22734,20 грн.) сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Еко-Пром-Інвест».
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000081703, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 28417,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 22734,20 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5683,55 грн.).
Не погодившись з такими рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і є предметом розгляду у даній справі.
Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недобросовісності позивача як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді, мають «безтоварний» характер, в зв'язку з чим, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв в законній спосіб та в межах наданих владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 (далі Закон № 168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
Пунктом 4.1. ст.4 Закону № 168 встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вище вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Тобто необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест» укладено договір поставки від 01 січня 2010 року, за умови якого ФОП ОСОБА_3 придбала товар, асортимент та вартість якого узгоджується в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (а.с. 56).
Колегія суддів зазначає, що позивачем відповідних додатків до договору у вигляді специфікацій не надано, отже підтвердження щодо узгодження предмету поставки суду не надано. Не зміг в судовому засіданні представник позивача і надати пояснення щодо обставин виникнення ділових відносин позивача із ТОВ «Еко-Пром-Інвест» та укладення із ним договору.
На підтвердження факту постачання товару позивачем до перевірки та до суду надано лише видаткову накладну № 11 від 01 січня 2010 р., податкову накладну № 11 від 01.01.2010 р., а також платіжні документи щодо перерахування на рахунок контрагента коштів в безготівковій формі (а.с. 57-58, 61-63).
Згідно накладної на адресу позивача поставлялися свіжоморожені морепродукти загальною вартістю 136405,20 грн., в т.ч. ПДВ 22734,20 грн. Жодних документів щодо перевезення цього товару до позивача надано не було. Представник позивача пояснював, що перевезення товару відбувалось власним транспортом позивача, який той орендує за договором.
Із наданого договору оренди від 01.09.2004 р. вбачається, що позивач отримав в користування автомобіль Газель, але строк дії цього договору сплинув 01.04.2009 р., в той час як за наданими документами перевезення здійснювалось 01.01.2010 р. (а.с. 55).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що орендована Газель була обладнана тентованим кузовом. На питання яким чином здійснювались перевезення свіжоморожених морепродуктів на непристосованому для цього транспорті без холодильної установки пояснення надати не зміг. При цьому слід зазначити, що загальна вага партії товару, вказаного у накладній № 11, складає більше 6000 кг., в той час як вантажопідйомність автомобілів Газель (за інформацією з мережі Інтернет) не перевищує 1500 кг.
Також представник позивача не зміг пояснити суду та надати докази щодо наявності передбачених договором (розділ 3) документів про якість товару - свіжоморожених риби та морепродуктів, щодо здійснення їх складського обліку, зберігання, переробки вказаного товару та його подальшої реалізації.
Судом апеляційної інстанції зазначається, що сама по собі наявність у власності позивача виробничих приміщень, що підтверджено договором купівлі-продажу (а.с. 69), не дає змоги зробити висновок, що позивачем було здійснено фактичну переробку товару, зокрема і придбаного за спірною угодою. Також слід звернути увагу, що і укладення договору, і постачання товару, загальна вага партії якого склала більше 6000 кг., за наданими позивачем документами відбувалось в один день, і цей день був святковим - 01 січня 2010 року.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані до суду податкові та видаткові накладні не можуть вважатися такими документами, що підтверджували «реальність» здійснення спірних господарських операцій та фактичний рух активів, які зазначені у вказаних документах. За таких умов наявні у позивача накладна та податкова накладна № 11 не можливо вважати такими, що мають статус належного первинного документу, що дає підстави для включення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Доводи апелянта про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність правочинів позивача та порушення ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України суд до уваги не приймає, оскільки ці порушення не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому висновки відповідача в цій частині не підлягають перевірці судом в межах даної справи.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо не дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про наявність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі № 804/15318/15- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко