17 серпня 2016 рокусправа № 334/10978/15-а(2а/334/278/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2016 р.
у справі № 334/10978/15-а(2а/334/278/15)
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької митниці ДФС
про визнання незаконною та скасування Постанови заступника начальника Запорізької митниці ДФС,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до в.о. начальника Запорізької митниці ДФС про визнання дій посадової особи протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0311/11200/15 від 15 грудня 2015року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває у трудових відносинах з юридичною особою «ІNVESTMENT BUSINESS SOLUTIONS» (Польща). Відповідно до Наказу №0510/1-15 про відрядження на територію України від 05.10.2015 року він здійснює залучення клієнтів з території України з метою просування послуг та продуктів компанії «ІNVESTMENT BUSINESS SOLUTIONS». Для виконання трудових обов'язків використовує автомобіль «АUDІ А6» держ. НОМЕР_2. кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований у Республіці Польща. Цей автомобіль є службовим, належить компанії, а він, будучи її найманим працівником та перебуваючи з нею у трудових відносинах, використовує транспортний засіб на території України для службових цілей. Позивач вказує, що на спірні правовідносини не поширюється митний режим транзиту, а їх регулювання здійснюється положеннями гл. 18 МК України, що стосується митного режиму тимчасового ввезення.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову.
Представник позивача та позивач до судового засідання не з'явилися.
Представник апелянта у судове засідання не з'явився.
Оскільки, сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 08 жовтня 2015 року в зоні діяльності м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС через зону митного контролю «Зелений коридор» на митну територію України у митному режимі «транзит» ввіз транспортний засіб «АUDІ А6» держ. НОМЕР_2. кузов № НОМЕР_1 (країни реєстрації Польща). Вищевказаний автомобіль він повинен був вивезти з України у строк до 18.10.2015 року. Однак цього зроблено не було станом на листопад 2015 року.
За цим фактом 03 листопада 2015 року головним державним інспектором сектору боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил.
15 грудня 2015 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України (постанова Запорізької митниці ДФС № 0311/11200/15), за фактом перевищення строку транзитного перевезення.
Постановою від 15 грудня 2015 року у справі про порушення митних правил № 0311/11200/15 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неправомірно притягнуто до відповідальності за правопорушення - порушення строків транзиту.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлені види митних режимів. Відповідно до положень статті 71 Митного кодексу України встановлено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Таким чином, вибір митного режиму, поміщення у митний режим та зміна митного режиму є виключним правом декларанта.
Судом встановлено, що при митному оформленні 08.10.2015 року в зоні діяльності м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС транспортний засіб «АUDІ А6» держ. НОМЕР_2. кузов № НОМЕР_1 (країни реєстрації Польща) був оформлений позивачем у режимі «транзит».
Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 частини 2 статті 91 МК України визначено, що митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України);
Згідно ст. 92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.
Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Статтею 92 МК України встановлено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:
1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;
2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;
3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;
4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Згідно ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 95 Митного кодексу України, встановлюються строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до норм ст. 284 Митного кодексу України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V «Митні режими» цього кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митний режим «транзит».
Згідно ст. 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:
1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;
2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;
3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;
4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, ОСОБА_1, задекларувавши автомобіль як такий, що ввезений в Україну в режимі транзиту, повинен був на протязі 10 днів його вивезти і використовувати лише з метою переміщення до пункту призначення.
Однак, позивач цього не зробив і використовував транспортний засіб на території України з метою виконання обов'язків по залученню клієнтів фірми, що, насамперед, не підтверджено ним самим, а також матеріалами справи.
Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги до режиму ввезення транспортного засобу, який передбачав звільнення від сплати митних платежів.
Оскільки фактично автомобіль був ввезений в Україну не з метою транзиту, а з метою використання на території України, ОСОБА_1 при його ввезенні повинен був у відповідності до вимог чинного законодавства сплатити митні платежі.
Однак цього не було зроблено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в діях позивача дійсно є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, у зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено спірну постанову.
Отже, підстав для скасування постанови немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної постанови із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2016 р. у справі № 334/10978/15-а(2а/334/278/15) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 18.08.2016 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак