Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
21 липня2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
та обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100070009352 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, раніше судимого: 11.05.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; звільненого умовно-достроково від відбування покарання ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2013 року з невідбутим строком 1 рік 4 місяці 26 днів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Згідно з вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Цим же вироком суд вирішив питання щодо відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, 17 грудня 2015 року приблизно об 11 год. 30 хв., ОСОБА_6 , з метою проходження співбесіди щодо працевлаштування прийшов до офісного приміщення розташованого по АДРЕСА_2 . Через відчинені двері ОСОБА_6 , зайшов до вказаного офісного приміщення та пішки піднявся на другий поверх, де побачив, що двері одного з кабінетів не зачиненні на замок.
В цей час, ОСОБА_6 , зайшов до приміщення кабінету та на коробці побачив чоловічу барсетку, після чого у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
У подальшому, скориставшись відсутністю потерпілого, діючи з корисливих спонукань, з метою реалізації свого злочинного умислу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 повторно таємно викрав з барсетки шкірний гаманець, у якому знаходились грошові кошти в сумі 70 євро, що в еквіваленті в національну валюту станом на 17.12.2015 року становило 1800 гривень, 12 доларів США, що станом на 17.12.2015 року становило 282 гривні та мобільний телефон марки «Каріо-Керо», вартістю 2500 гривень. Викрадене майно ОСОБА_6 помістив до правої кишені куртки, в яку був одягнений.
Після цього, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник та мав змогу розпорядитись викраденим майном, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 4582 гривні.
Не погоджуючись із судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням змін, внесених заступником прокурора м. Києва, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Як зазначається в змінах до апеляційної скарги, підставою для скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке допустив суд, здійснивши судове провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_6 також, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо нього змінити та призначити йому більш м'яке покарання, у вигляді позбавлення волі строком на один рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_6 посилається на допущену судом першої інстанції однобічність та неповноту судового слідства, яка призвела до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Зокрема, як вважає обвинувачений, врахувавши його щире каяття, суд першої інстанції не врахував, що потерпілий ОСОБА_7 вибачив його за вчинений злочин, що підтверджується не тільки відповідною заявою, а й угодою про примирення, яка була укладена між ним та потерпілим після винесення вироку.
Крім цього, врахувавши позитивну характеристику за місцем проживання, суд першої інстанції не врахував, що він, ОСОБА_6 , постійно проживає з сім'єю, виховує неповнолітню дитину - сина 2008 року народження та є єдиним годувальником в сім'ї .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, з урахуванням змін, внесених заступником прокурора м. Києва та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню лише частково, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_6 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданих апеляційних скарг.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, з урахуванням змін, внесених заступником прокурора м. Києва, про наявність підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки посилання у скарзі на допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме здійснення судового провадження за відсутністю потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що свідчить про порушення процесуальних прав останнього, в даному конкретному випадку не знайшло свого підтвердження.
Дійсно, як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 не приймав участі під час проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду зазначеного провадження.
Однак, сама по собі ця обставина не може свідчити про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення, оскільки учасники судового провадження, у тому числі прокурор у кримінальному провадженні, не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів, у тому числі показань потерпілого, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Більш того, ні матеріали кримінального провадження, ні зміни до апеляційної скарги прокурора, не містять в собі будь-яких достовірних даних про те, що потерпілий ОСОБА_7 не повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, і що це призвело до порушення його процесуальних прав, як учасника судового провадження, а тому колегія суддів не має даних для висновку про наявність підстав для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид таміру покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Крім того, суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а також прийняв до уваги відсутність обставин, які б його обтяжували.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність засудження ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, незважаючи на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, а також дійшов обґрунтованого висновку щодо реального відбування призначеного покарання, колегія суддів вважає, що суд не в повній мірі дотримався принципу індивідуалізації покарання, виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченого про те, що при призначенні ОСОБА_6 покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що на час розгляду судового провадження він працевлаштувався, проживав з сім'єю та виховував малолітню дитину, а також позицію потерпілого, який не мав до нього будь-яких матеріальних претензій та не наполягав на суворому покаранні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного та інші обставини, у тому числі на які посилається обвинувачений у своїй скарзі, колегія суддів знаходить можливим пом'якшити ОСОБА_6 покарання, призначене за ч. 2 ст. 185 КК України до шести місяців арешту, яке він повинен відбувати реально, оскільки до нього не може бути заснована ст. 75 КК України.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду щодо нього - зміні, в частині призначеного покарання, у зв'язку з його пом'якшенням, а апеляційна скарга прокурора повинна бути залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_6 покарання, призначене за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 (шести) місяців арешту.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/1169/2016
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1