Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/7/2016
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
26 липня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, іншого учасника ДТП ОСОБА_3 та його представника - адвоката Філатова В.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року,
Відповідно до постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Молдови, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як зазначено в постанові судді, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, 20 січня 2015 року о 08 год. 25 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Центральній в м. Києві, перед початком обгону не переконався, що водій, який рухався попереду по тій самій смузі, подав сигнал повороту та розпочав обгін, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Хундай» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.14.2 (б) ПДР України.
Разом з тим, аналізуючи зібрані по справі докази, зокрема висновок експертного дослідження № 8ат від 12 лютого 2015 року про те, що в момент контакту автомобіль «Лексус» повністю перебував ліворуч від автомобіля «Хундай»; будь-які фактори, які б могли обмежити видимість вказаного автомобіля водію ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні; що водій автомобіля «Лексус» ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, в той час, як водій ОСОБА_3, за умов дотримання вимог пунктів 10.1., 14.2 (а) Правил дорожнього руху мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Лексус», суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не знайшла свого підтвердження, а тому визнав за необхідне провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, інший учасник ДТП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням внесених під час її розгляду уточнень, просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26.11.2015 року щодо ОСОБА_2 та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із закриттям провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що під час розгляду справи суддя допустив необ'єктивність, однобічність судового розгляду, порушення норм матеріального та процесуального права, у тому числі його прав на захист, передбачених ст.ст. 268, 271 КУпАП.
Зокрема, як вважає ОСОБА_3, у своїх постановах щодо нього та ОСОБА_2, суд безпідставно не прийняв до уваги експертні висновки № 1-01/04 від 01.02.2015 року та № 47 від 12.11.2015 року, складені Українським центром судових експертиз, в яких надані чіткі відповіді про те, що винуватцем ДТП є ОСОБА_2
Крім цього, як зазначає апелянт, під час розгляду справи та винесенні постанови, судом не було дотримано вимог ст. 245 КУпАП щодо необхідності всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, внаслідок чого не забезпечено об'єктивної оцінки доказів, на яких ґрунтуються висновки суду.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу та його представника на її підтримку; пояснення ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення скарги та просив залишити постанову суду без змін; перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи, наведені в апеляційній скарзі, матеріали адміністративної справи не містять в собі достатніх фактичних даних, які б дозволили зробити висновок про наявність в діях водія автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, з посиланням на положення ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і обов'язки громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, передбачена ст. 124 КУпАП та настає у разі, коли між допущеними порушеннями правил дорожнього руху та передбаченими вказаною нормою закону наслідками встановлено причинно-наслідковий зв'язок.
При цьому, відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу лише за порушення тих правил дорожнього руху, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2015 року (а.с. 2), складеному щодо ОСОБА_2 прямо зазначено про те, що останній, дослівно: «…керуючи автомобілем Лексус н.з. НОМЕР_1 перед початком обгону не переконався, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі та подав сигнал повороту розпочав обгін та здійснив зіткнення з автомобілем Хундай», чим порушив вимоги п. 14.2. «б» Правил дорожнього руху.
Між тим, обставини, які були встановлені шляхом дослідження наявних в матеріалах справи доказів, не дозволили суду першої інстанції зробити висновок про те, що пошкодження транспортних засобів, а саме автомобілів «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 та «Хундай» д.н.з НОМЕР_2, стали наслідком порушення саме п. 14.2. «б» Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2
Вказаним пунктом зокрема передбачено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.
Однак, наявні в матеріалах справи докази, крім протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, не містять в собі будь-яких фактичних даних про те, що пошкодження транспортних засобів стало наслідком порушення останнім п. 14.2. «б» Правил дорожнього руху.
В експертних дослідженнях (№ 1-01/04 від 01.04.2015 року та № 47 від 12.11.2015 року), на які посилається апелянт, зазначається: в першому випадку про те, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою; а в другому випадку про те, що водій автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 Харуца В.П. мав технічну можливість попередитизіткнення з автомобілем «Хундай» д.н.з НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п. 14.6. а) ПДР, на що у нього не було перешкод технічного характеру.
Тобто обидва висновки не тільки не узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, а й фактично суперечать один одному, оскільки містять різний механізм того, як, відповідно до вимог правил дорожнього руху, повинен був діяти останній в даній дорожній ситуації.
Оскільки жоден з цих висновків не має і не може мати для суду наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами, вони отримали відповідну оцінку з боку суду, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ці висновки підтверджують безумовну вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП слід визнати безпідставними.
До цього слід додати і те, що висновок судового експерта Київського обласного НДЕКЦ МВС України від 19.04.2016 року № 8-02/1308 (а.с. 198-199), який проводив судову автотехнічну експертизу на підставі відповідної постанови суду, про те, що зіткнення автомобілів «LEXUS» номерний знак НОМЕР_1 та «HYUNDAI» номерний знак НОМЕР_2, сталося в межах перехрестя вул. Центральної, Садової та Колекторної, а також про те, що, при розташуванні місця зіткнення транспортних засобів, яке зафіксоване на схемі дорожньо-транспортної пригоди від 20 січня 2015 року (а.с. 16), з технічної точки зору в діях водія автомобіля «LEXUS» номерний знак НОМЕР_1, вбачаються невідповідності вимогам п. 14.6. а) Правил дорожнього руху України і що останній мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «HYUNDAI» номерний знак НОМЕР_2, для чого йому необхідно було виконати вимоги п. 14.6. а) Правил дорожнього руху України, також не спростовує правильності висновків, яких дійшов суддя в оскаржуваній постанові, оскільки обґрунтованість та об'єктивність цього висновку викликає певні сумніви.
По-перше, посилання експерта на те, що зіткнення автомобілів сталося в межах перехрестя вул. Центральної, Садової та Колекторної, не може бути визнане таким, що відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в самому висновку (п. 2) прямо зазначено про те, що встановити експертним шляхом розташування місця зіткнення вказаних вище автомобілів не видається можливим у зв'язку з відсутністю необхідного для цього комплексу слідової інформації, а місце зіткнення зазначене на схемі місця ДТП від 20.01.2015 року знаходиться на відстані 22,5 м., від першої електроопори, яка знаходиться на перехресті, а не 6,8 м, як зазначено у висновку експерта.
У зв'язку з цим, твердження про те, що зіткнення сталося в межах перехрестя суперечить не лише об'єктивним даним, які були встановлені під час складання схеми дорожньо-транспортної пригоди, а й поняттю терміну «перехрестя», яке міститься в п. 1.10. Правил дорожнього руху, що підтверджується не тільки згаданою схемою, а й даними КК «Київавтодор» та КП «Київдорсервіс», які були отримані на запит суду апеляційної інстанції щодо дорожньої розмітки та технічних засобів регулювання дорожнього руху на перехресті вулиць Колекторна - Центральна в місті Києві станом на 20.01.2015 року.
По-друге, виходячи з помилкового визначення меж перехрестя, які наведені у висновку експерта від 19.04.2016 року, його твердження про те, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 14.6. а) Правил дорожнього руху України і що останній мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «HYUNDAI» номерний знак НОМЕР_2, для чого йому необхідно було виконати вимоги зазначеного вище пункту Правил дорожнього руху України, не може бути визнане обґрунтованим, оскільки воно базується на необ'єктивних вихідних даних.
Більш того, за будь-яких обставин, цей висновок не може бути використаний як доказ вини ОСОБА_2 упорушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки рішення про доведеність чи недоведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, в даному випадку правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП приймається виходячи з оцінки всіх доказів по справі, на підставі яких були встановлені обставини допущених порушень правил дорожнього руху, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а не у висновку експерта.
З огляду на це, доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3, у тому числі щодо допущених суддею порушень норм матеріального та процесуального права не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для її задоволення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування судового рішення, яке оскаржується, а тому вважає необхідним залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Рудюк О.Ю.