Кіровоградської області
17 серпня 2016 рокуСправа № 912/2934/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2934/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
про стягнення 4 312 357,41 грн,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 18.04.2014 № 14-90;
від відповідача - участі не брали.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення зі Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованості у сумі 4 312 357,41 грн, з яких: 2 797 144,40 грн інфляційних втрат, 223 405,42 грн 3% річних, 1 291 807,58 грн пені.
Ухвалою від 02.08.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 17.08.2016 о 15:00
У судовому засіданні 17.08.2016 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні також не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 06.08.2016 поштового відправлення за № 2502202718313.
Водночас, 16.08.2016 на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання СП ТОВ "Світловодськпобут" про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника з'явитись до суду.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та розглядає справу на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Покупець) укладено договір № 2224/14-ТЕ-18 від 20.12.2013 купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом - Договір).
За умовами даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві протягом січня-березня та жовтня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 15 147 741,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 17-22). У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.
Відповідач за поставлений природний газ розраховувався несвоєчасно, про що надано відповідний розрахунок (а.с. 28-30).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем у справі вартості отриманого ним природного газу за Договором позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача: 2 797 144,40 грн інфляційних втрат, 223 405,42 грн 3% річних та 1 291 807,58 грн пені.
При вирішенні даного спору господарський суд враховує таке.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський суд враховує, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо прострочення оплати Покупцем отриманого природного газу, доказів на підтвердження своєчасної оплати вартості природного газу у визначених позивачем періодах суду не надано.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд враховує правомірність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого позивачем окремо по простроченим платежам за кожен місяць, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 797 144,40 грн та 3% річних у сумі 223 405,42 грн господарським судом задовольняються повністю.
Окрім того, позивач з посиланням на пункт 7.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 291 807,58 грн.
За змістом пункту 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Водночас, господарський суд враховує, що за змістом пункту 9.3 Договору сторонами погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Розрахунок пені, здійснений позивачем, господарським судом перевірено та враховано, що його здійснено окремо за кожним простроченим платежем.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1 291 807,58 грн обґрунтованими та задовольняються судом у повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.
В силу вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 64 685,36 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зі Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2а, ідентифікаційний код 31678853) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у сумі 4 312 357,41 грн, з яких: 2 797 144,40 грн інфляційних втрат, 223 405,42 грн 3% річних, 1 291 807,58 грн пені, а також 64 685,36 грн судового збору.
Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 18.08.2016.
Суддя В.М. Балик